Публікації розділу Література

Які ваші роки?

До якими ви уявляєте собі літературних героїв? Дорослі, багато що пережили, вони вирішують складні моральні питання, змінюють свої та чужі долі. А чи намагалися ви колись дізнатися, скільки років цим людям? Виявляється, багато хто з них за сучасними мірками дуже молоді.

"Анна Кареніна" . Анна - 25-26 років

Про точний вік Анни Кареніної у романі не йдеться, але з цитат самих героїв можна зробити деякі висновки. Отже, на момент початку роману з Вронським Анна була одружена вже вісім років:

«Олексій Олександрович холодно посміхнувся одними губами, бажаючи показати їй і собі твердість свого переконання; але ця гаряча захист, хоч і не вагала його, розбещувала його рану. Він заговорив із великим пожвавленням.
- Дуже важко помилятися, коли дружина сама оголошує про того чоловіка. Оголошує, що вісім років життя і син - що це помилка і що вона хоче жити спочатку, - сказав він сердито, сопучи носом.
- Ганна та порок - я не можу з'єднати, не можу вірити цьому».

Лев Толстой. "Анна Кареніна"

Другу ремарку, що наближає нас до розгадки віку Кареніної, ми зустрічаємо у розмові героїні з братом Стівою:

- Ти не можеш бачити свого становища, як я. Дозволь мені сказати відверто свою думку. - Знову він обережно посміхнувся своєю мигдальною усмішкою. - Я почну спочатку: ти вийшла заміж за людину, яка на двадцять років старша за тебе. Ти вийшла заміж без кохання або не знаючи кохання. Це була помилка, наприклад.
- Жахлива помилка! – сказала Ганна».

Лев Толстой. "Анна Кареніна"

"Капітанська донька" . Петро Гриньов - 17 років

Страшні події Пугачовського повстання, дуель з негідником Швабриним і кохання, яке триватиме все життя, - все це герой повісті «Капітанська донька» пережив у ніжному за сучасними мірками віці. Однак навіть сучасників Пушкіна юність Петруші Гриньова аж ніяк не дивувала, а події повісті, нагадаємо, відбуваються за півстоліття до народження автора.

«Я жив недорослем, ганяючи голубів та граючи в чехарду з дворовими хлопчиками. Тим часом минуло мені шістнадцять років. Тут моя доля змінилася.
Якось восени матінка варила у вітальні медове варення, а я, облизуючись, дивився на кипучі пінки. Батюшка біля вікна читав Придворний календар, щорічно їм отримували. Ця книга завжди мала сильний на нього вплив: ніколи не перечитував він її без особливої ​​участі, і читання це справляло в ньому завжди дивовижне хвилювання жовчі. Матінка, яка знала напам'ять усі його звички і звичаї, завжди намагалася засунути нещасну книгу якнайдалі, і таким чином Придворний календар не траплявся йому на очі іноді цілими місяцями. Зате, коли він випадково його знаходив, то бувало цілими годинами не випускав вже зі своїх рук. Отже, батюшка читав Придворний календар, зрідка знизуючи плечима і повторюючи напівголосно: «Генерал-поручик!.. Він у мене в роті був сержантом!.. Обох російських орденів кавалер!.. А чи давно ми...» Нарешті, батюшка жбурнув календар на диван і поринув у задум, що не віщувало нічого доброго.
Раптом він звернувся до матінки: «Авдотьє Василівно, а скільки років Петруші?»
- Та ось пішов сімнадцятий рік, - відповіла матінка. - Петруша народився того року, як окривіла тітонька Настасья Гарасимівна, і коли ще...
- Добро, - перебив батюшка, - час його в службу. Досить йому бігати по дівочих та лазити на голуб'ятні».

Олександр Пушкін. "Капітанська донька"

"Євгеній Онєгін" . Онєгін та генерал, чоловік Тетяни

Завдяки вказівкам на якийсь час, щедро розсипаним за романом «Євгеній Онєгін», літературознавець Юрій Лотман обчислив точний рік народження великого героя. Він же звернув увагу і на інший цікавий факт: чоловік Тетяни, «важливий генерал», імені якого ми навіть не знаємо, виявляється, зовсім не старий

«Всупереч поширеній думці, ще Н.О. Лернер (нарис «Чоловік Тетяни» в кн.: «Оповідання про Пушкіна», Л., 1929, с. 213-216) показав, що чоловік Тетяни цілком міг бути нестарим людиною. Грибоєдов писав 1816 року Бегичеву: «…Нині більшість генералів таких, які підборіддя не опушився» (А.С. Грибоєдов. Полн. собр. соч., т. III. Пг., 1917, з. 122). Онєгіну, який народився в 1795 році, або близько цього, навесні 1825 могло бути неповних тридцять років. Князь N - його рідня та приятель! - з яким Онєгін на «ти», міг бути років на п'ять старших».

"Горе від розуму" . Софія – 17 років

У п'єсі «Лихо з розуму» Софія з'являється вже дорослою дівчиною, сімнадцять років – вік заміжжя, але ми знаємо, що з Чацьким вони познайомилися раніше, більше того, були закохані одне в одного. І знову Юрій Лотман припускає, що до початку історії Софії, що залишилася за кадром, не могло бути більше чотирнадцяти.

«…Чацький був відсутній три роки, отже, закохався в неї [Софію], коли їй було 14 років, а можливо, і раніше, оскільки з тексту видно, що до відставки та від'їзду за кордон він деякий час служив в армії та певний період жив у Петербурзі («Тетяна Юріївна розповідала щось, / З Петербурга повернувшись, / З міністрами про вашу зв'язок ...» - III, 3). Отже, Софії було 12–14 років, коли для неї і Чацького настав час
Тих почуттів, в обох нас рухів серця тих,
Які в мені ні далечінь не охолодила,
Ані розваги, ані зміна місць.
Дихав, і ними жив, був зайнятий безперервно!

Юрій Лотман. Роман А.С. Пушкіна "Євгеній Онєгін". Коментар»

"Бідна Ліза" . Ліза – 17 років

Ще одна цілком «доросла» героїня, про юність якої читачеві розповідає автор. В Ераста Ліза закохалася в сімнадцятирічний віці, але вже в п'ятнадцять бідолаха залишилася сиротою з хворою матір'ю на руках і була змушена забути дитячі забави.

«Одна Ліза, яка залишилася після батька п'ятнадцяти років, - одна Ліза, не шкодуючи своєї ніжної молодості, не шкодуючи рідкісної краси своєї, працювала день і ніч - ткала полотна, в'язала панчохи, весною рвала квіти, а влітку брала ягоди - і продавала їх у Москві. Чутлива, добра бабуся, бачачи невтомність дочки, часто притискала її до серця, що слабо билося, називала божеською милістю, годувальницею, відрадою старості своєї і благала Бога, щоб він нагородив її за все те, що вона робить для матері».

Микола Карамзін. "Бідна Ліза"

"Війна і мир" . Наташа Ростова – 13 років на момент початку роману; у момент загибелі князя Андрія – 20 років

Дія роману починається 1805 року; повідомляється, що Наташі на той момент минуло лише тринадцять років, проте вона вже встигла змусити Бориса присягнути у вічній любові до неї, а він згодом не посоромився цією клятвою поступитися.

Роки йшли, і на момент появи наполеонівської армії у Москві героїні вже виповнилося двадцять. Вона встигла пережити низку розчарувань і зрад, а також зазнала смерті князя Андрія.

«Дочка гості вже оправляла сукню, запитливо дивлячись на матір, як раптом із сусідньої кімнати почувся біг до дверей кількох чоловічих і жіночих ніг, гуркіт зачепленого і поваленого стільця, і в кімнату вбігла тринадцятирічна дівчинка, запахнувши щось короткою спідницею кисейною, і зупинилася посередині кімнати. Очевидно було, вона ненароком, з нерозрахованого бігу, заскочила так далеко. У дверях тієї ж хвилини з'явилися студент з малиновим коміром, гвардійський офіцер, п'ятнадцятирічна дівчинка і товстий рум'яний хлопчик у дитячій курточці.
Граф схопився і, розгойдуючись, широко розставив руки навколо дівчинки, що втекла.

Навіть не знаю з чого почати. Спробую систематизувати той хаос, який відбувається у голові після перегляду "сміливої ​​екранізації".

Сюжет. Я розумію, що складно у рамках двогодинного фільму вмістити все, про що писав Л.М. Толстой в «Анні Кареніної», але це не привід перетворювати потужний російський роман на комікс. Начебто все на місці - і події ті ж, і ключові фрази по книзі, і вигаданих героїв не спостерігається, а цілісності немає.

Форма.Дія розгортається в театральних декораціях, часом на театральних підмостках, непогано збудовані мізансцени - у них вгадується почерк драматурга Тома Стоппарда, який написав сценарій для фільму. Перехід між сценами зведено до мінімуму. Пам'ятаєте епізод з "Любов і голуби", коли герой Михайлова виходить з деренської хати, відчиняє двері та стрибає у море? В "Анні Кареніної" постійно використовується той самий прийом.

Характери героїв, їх вік та зовнішня відповідність.По-перше, уточнимо вік головних героїв. Точний вік ні Вронського, ні Анни, ні Кареніна невідомий. Якщо міркувати логічно: Ганна вийшла заміж років у 17-18, синові Сергію 8 років, тоді їй 26-28 років. Я точно десь бачила в книзі, що Вронський був її трохи молодшим, думала, що залишила закладку на цьому фрагменті, але так і не знайшла. У вікіпедії є посилання на невидані фрагменти роману: «Вронський був наділений рідкісними якостями: скромністю, чемністю, спокоєм та гідністю. За сімейним переказом Вронський носив срібну сережку в лівому вусі, у свої 25 років носив бороду і почав лисіти».І в романі є такий персонаж – Серпуховський, про нього сказано, що він генерал і Вронський був йому ровесником. Знати б, у якому віці на той час можна було стати генералом? Невже у 25 років? Про Кареніна знайшла багато інформації в інтернеті, що йому 44 роки, звідки вона взята, не знаю. У розмові з Анною Стіва каже, що Каренін старший за неї на 20 років. Таким чином, Ганні 26-28, Вронському 25-26, Кареніну 46-48. З віком більш-менш розібралися.
Тепер розглянемо схожість.

Анна Аркадіївна Кареніна

Усі знають, що зразком Анни Кареніної вважається дочка А.С. Пушкіна Марія Гартунг.
"Анна ... в чорному, низько зрізаному оксамитовому платті, що відкривав її точені, як старої слонової кістки, повні плечі і груди і округлі руки з тонким крихітним пензлем. Вся сукня була обшита венеціанським гіпюром. На голові у неї, в чорному волоссі, своїх без домішки, була маленька гірлянда братків і така ж на чорній стрічці пояса між білими мереживами.
Наче Лев Миколайович писав словесний портрет із цієї картини, правда?

Якщо ви думаєте, що я запостила кадр із іншого фільму, помиляєтесь. Це епізод з "Анни Кареніної", що символізує страждання нещасної. Сигарета, мабуть, натякає на глибокі міркування.
Я розумію, що зовнішня схожість не може бути стовідсотковою, але типаж, на мій погляд, повинен відповідати опису. Характер теж не вдався - у Толстого і розумієш, і зневажаєш Кареніну одночасно. Ганна у Кіри Найтлі вийшла плоска, спрощена, лялькова.

Олексій Кирилович Вронський

Протипом Вронського був Олексій Костянтинович Толстой. Пам'ятаєте романс Серед шумного балу? Цей вірш Олексій Костянтинович написав майбутній дружині С.А.Міллер-Бахмєтьєва, яка заради нього залишила чоловіка та сім'ю. Ця історія наробила багато шуму у світлі.
Що ми знаємо про Вронського? "...Був невисокий, щільно складений брюнет, з добродушно-красивим, надзвичайно спокійним і твердим обличчям. В його обличчі та фігурі, від коротко обстриженого чорного волосся і свіжого поголеного підборіддя до широкого з голочки нового мундира, все було просто і разом витончено. " "Вронський ... передчасно починав аплодувати."

А тепер порівняйте із цим життєрадісним пупсом. До речі, актор, який грав Олексія Вронського, Аарон Тейлор-Джонсон, у житті брюнет. Не розумію, що хотів сказати режисер, перефарбувавши його у блондину. І як Кіті та Ганна могли закохатися в цього солодкого молодика?

Олексій Олександрович Каренін

Прототипом Олексія Олександровича Кареніна був барон Володимир Михайлович фон Менгден, поміщик і чиновник, член Державної ради, черствий чоловік, невеликий на зріст і малопривабливий, одружений був на красуні Єлизаветі Іванівні Оболенській. У Кареніна було петербурзько свіже обличчя, самовпевнена постать, трохи видатна спина. При ходьбі він повертав усім тазом та тупими ногами. Круглий великий капелюх спирався на вуха. Зябкі і кістляві ноги він загортав пухнастою ковдрою. При усмішці відкривалися «нев'янучі білі зуби». Голос тонкий.

У фільмі Кареніна грає Джуд Лоу. Я добре ставлюся до нього як до актора, але таких персонажів, на мій погляд, йому рано грати. Каренін у книзі глибока людина: зовні суха і черства, але з благородною і доброю душею. У фільмі він вийшов таким собі м'якотілим занудним святошем, про якого можна витирати ноги. Як могла людина з таким характером злетіти кар'єрними сходами, зрозуміти неможливо.

Костянтин Левін

Але найбільше мене вразив Левін. До речі, зазвичай неправильно вимовляють прізвище Левін через "е", правильно через "е" (Левін).
Так-так, цей сільський дурник-Іванушка і є дворянин Костянтин Левін. Відомо, що його зразком є ​​сам Л.Н.Толстой.

Дуже дивно виглядає історія Левіна і Кіті, і людині, яка жодного разу не читала "Анну Кареніну", важко зрозуміти, що ці герої взагалі роблять у фільмі.

Стіва Аркадійович Облонський

Єдиний персонаж, який відповідав опису та характеру, це Стіва - розпусний, легкий та привабливий. Щось середнє між М.Михалковим та О.Меньшиковим.

Антураж. Знаєте, можу прийняти, що російський менталітет зрозуміти складно. Можу зрозуміти, що розповісти про російську душу, про витоки комунізму, про селян, історію, російський побут для іноземця важко. Але якого чорта дача Кареніних у Петергофі виглядає як французький сад із підстриженими кущами у два людські зрости, чому російські інтер'єри міських будинків у французькому стилі. У наш час інтернету достатньо натиснути кнопку, і витратити півгодини на вивчення питання.
Дивіться.

Ось так виглядає, на думку англійців, російський потяг. Чому він зледенілий, навряд чи хтось зможе пояснити. Для повної картини не вистачає лише ведмедів.

А так виглядає дворянська садиба Костянтина Левіна. До речі, знімали у Кіжах. Інших підтверджень у картинках я не знайшла, тому повірте мені на слово

Ну і для тих рідкісних птахів, хто долетів до кінця неосяжного посту.
Відсеб'ятина.Якщо ви пам'ятаєте, у романі немає навіть натяку на постільні сцени, у фільмі вони присутні з коментарем: "це є любов". І був момент, коли Каренін дістав футляр із презервативом, сподіваючись виконати подружній обов'язок. Мабуть, цей фрагмент мав характеризувати Кареніна як педанта.

На цьому я закінчу, любі товариші. А ви самі вирішуйте, дивитися це неподобство чи ні.

Тільки мертвий не відписав про нові екранізації "Анни Кареніної". А в мене пульс ще намацується.

Скажу про "Кареніну" Сергія Соловйова. Не очікувала, що так не сподобається. Костюми - відверта біднота та несмак. Підбір акторів – на відміну від роману Лео Толстого – явний віковий перегин до старості. Емоції – ненатуральні, монологи – просто прочитані, а не відчутні, погляди – дерев'яні, флюїди – нуль. За весь філь не перейнялася не співчуттям, не симпатією, не неприязнь до жодного персонажа. Як кажуть, ігнор – найстрашніше. Чи не зачепило ні за одну клітинку ні мозку, ні душі. І це моя особиста думка.

Екранізацію Анни в режисурі Джо Райта взагалі чекала з побоюванням. Чекала, що відверто не прийму англійської версії. Виявилося – зовсім навпаки. Пік емоцій, красиві та молоді обличчя. За героїв говорили їхні пристрасті, а чи не мови. Кожен погляд означав більше, ніж монолог персонажа. Чого вартувала одна лише сцена танцю Вронського та Кареніної на балу – просто розпал пристрастей. Сподобалося все: від режисерських задум, оригінальних операторських кадрів до костюмів та музики.

А тепер просто для порівняння актори та їх вік на момент зйомок:

О. Кареніна – Кіра Найтлі, 27 років О. Кареніна – Тетяна Друбич, 49 років

О. Каренін – Джуд Лоу, 40 років О. Каренін – Олег Янковський, 65 років

Вронський – Аарон Тейлор-Джонсон, 22 роки Вронський – Ярослав Бойко, 41 рік

Левін - Домналл Глісон, 28 років Левін - Сергій Гармаш, 51 рік

Особисто мені за образом і віком ближчі герої, обрані англійським кінорежисером. До речі, він же зняв філь з Найтлі "Гордість та упередження".

А як ви думаєте: скільки років було Ганні Кареніною за романом? Начебто від 28 до 35-ти. Хіба ні.

І яка екранізація вам найбільше сподобалася?

1. Вік матері Джульєтти дослідники обчислюють за однією фразою:

«Що до мене - у твої роки давно вже Я твою матір'ю була».

Також у Шекспіра є згадка про вік Джульєтти:

«Ну ось, у Петров день до ночі І мине їй чотирнадцять річок».

Виходить, що сеньйорі Капулетті може бути 28 років, а то й менше. Але чому це має нас дивувати, якщо ми спостерігаємо історію кохання 14-річної дівчини та 16-річного юнака? Хтось щиро переживає, що не став батьком у 14 років?

2. Вік Марії Гаврилівни з «Завірюхи» Олександра Сергійовича Пушкіна.

Єдина згадка у розповіді про вік героїні:

«Наприкінці 1811 року, в епоху нам пам'ятну, жив у своєму маєтку Ненарадові добрий Гаврило Гаврилович Р**. Він славився у всій окрузі гостинністю та гостинністю; сусіди щохвилини їздили до нього поїсти, попити, пограти по п'яти копійок у бостон з його дружиною, а деякі для того, щоб подивитися на їхню доньку, Марію Гаврилівну, струнку, бліду і сімнадцятирічну дівчину. Вона вважалася багатою нареченою, і багато хто пророкував її за себе або за синів».

Стільки років їй було на момент вінчання, а пояснення з Бурміним сталося через три з лишком роки. Тому не міг їй йти 20-й рік.

3. Бальзаківський вік.

Цей вираз став популярним після виходу 1834 року «Тридцятирічної жінки» Оноре де Бальзака. І безперечно, що «бальзаківським віком» справді можна вважати вік від 30 років. Незрозуміло інше, чому цей вислів має настільки принизливий, найкращому випадкузневажливо-жартівливий, характер? Адже Бальзак описує зовсім не стареньку, яка вже не знає куди себе подіти, а жінку в розквіті своєї краси і сил.

4. Вік Івана Сусаніна.

Спасибі невідомим мережевим дослідникам, які нарешті поставили крапку у вікових суперечках про вік Сусаніна. Шкода тільки, що сучасні історики поки не в курсі і продовжують називати часом народження Івана Йосиповича «останню третину XVI століття», що погодьтеся дає великий розкид за віком, якщо врахувати, що Сусанін загинув восени 1612 або взимку 1613 року.

5. Вік старої-процентщиці.

Ось це взагалі ганебна брехня! Все ж таки в школі читали роман Достоєвського!

«Це була крихітна, суха старенька, років шістдесяти, з гострими і злими очима, з маленьким гострим носом і простоволосою».

Соромно, громадяни, соромно.

6. Вік Анни Кареніної.

Точний вік героїні Толстой не згадує. Звідки ж така точна цифра – 28 років? Нізвідки. Просто прикидки.

«Я почну спочатку: ти вийшла заміж за людину, яка на двадцять років старша за тебе».

Згадки про вік Олексія Олександровича Кареніна я у романі не знайшла. Але чомусь найпоширеніша в мережі версія свідчить, що Кареніну було 44 роки, а не 48 або 46. І це вже суперечить оголошеним 28 рокам Ганни.

7. Вік Рішелье.

Так-так, не Рішельє, а Рішельє. Облога Ла-Рошелі тривала цілий рік з вересня 1627 по жовтень 1628 року. На момент початку облоги кардиналу Рішельє дійсно було 42 роки, але хіба хтось вважав його старим? Чому ми повинні дивуватися з його віком? Не розумію.

8. 30-річний Каразмін та 16-річний Пушкін.

Просто свято невігластва. Тільки незрозуміло якого: історичного чи математичного. Гадаю, що обох.

Тепер порахуємо: Пушкіну виповнилося 16 років у 1815 році, відповідно Карамзін тоді було близько 49 років, а ніяк не тридцять. Ай та Пушкін! За три роки до свого народження побачив Карамзіна, та ще й залишив про це запис, вдавши 16-річного.

9. І знову про Карамзіна.

Зважаючи на все, мається на увазі Юрій Миколайович Тинянов - письменник і літературознавець. Він має дослідження незакінчений роман «Пушкін», де справді можна зустріти цю цитату. Тільки ставитися вона не до фізичного віку Карамзіна, а до його настрою та діяльності на той час.

«Головною особою був, зрозуміло, не граф. Микола Михайлович Карамзін був найстарішим. Йому було тридцять чотири роки – вік згасання.

Час подобатися минуло, А полонитися, не човгаючи, І палати, не запалюючи, Є погане ремесло.

Зморшок ще не було, але на обличчі, видовженому білому, з'явився в нього холод. Незважаючи на жартівливість, незважаючи на лагідність до лоскотунь, як називав він молоденьких, - видно було, що він багато чого зазнав. Світ руйнувався; скрізь у Росії - потворності, гірші часом, ніж французьке лиходійство. Досить мріяти про щастя людства! Серце його було розбите прекрасною жінкою, другою якої він був. Після подорожі до Європи він став холоднішим до друзів. „Листи російського мандрівника“ стали законом для освічених промов та сердець. Жінки над ними плакали. Він видавав тепер альманах, що називався жіночим ім'ям„Аглая“, яким зачитувалися жінки та який почав приносити дохід. Все - не що інше, як дрібнички. Але варварська цензура соромила й у дрібничках. Імператор Павло не виправдав очікувань, які на нього покладалися всіма друзями добра. Він був свавільний, гнівливий і оточив себе не філософами, але гатчинськими капралами, нітрохи не розуміли витонченого».

Мова про людину розчаровану, а не стару.

Викриття сенсації. Вік літературних героїв.

Інтернетом (вконтакті, однокласниках та на форумах) поширився наступний текст, багато разів його зустрічала, а сьогодні згадали у розмові.

Старій-процентщиці з роману Достоєвського "Злочин і кара" було 42 роки.

Мамі Джульєтти на момент подій, описаних у п'єсі, було 28 років.

Марія Гаврилівна з "Завірюхи" Пушкіна була вже немолода. Їй йшов 20 років.

Бальзаківський вік – 30 років.

Івану Сусанін на момент здійснення подвигу було 32 роки (у нього була 16-річна дочка на виданні).

Ганні Кареніної на момент загибелі було 28 років, Вронському – 23 роки. Старому - чоловікові Ганни Кареніної - 48 років.

Старикану кардиналу Рішельє на момент описаної в "Трьох мушкетерах" облоги фортеці Ла-Рошель було 42 роки.

Із записок 16-ти річного Пушкіна: "До кімнати увійшов старий років 30-ти". То був Карамзін.

У Тинянова Микола Михайлович Карамзін був найстарішим. Йому було 34 роки – вік згасання.

Так ось!!!
Це все притягнуте за вуха та взагалі неправда!

Давайте розбиратися по порядку.
- Старій-процентщиці з роману Достоєвського "Злочин і кара" було 42 роки.
Першоджерело:
Стара стояла перед ним мовчки і запитливо на нього дивилася. Це була крихітна, суха старенька, років шістдесяти, з гострими та злими очками, з маленьким гострим носом та простоволосою. Білобрисе, мало посивіле волосся її було жирно змащене маслом. На її тонкій і довгій шиї, схожій на курячу ногу, було навернуто якесь фланелеве ганчір'я, а на плечах, незважаючи на спеку, бовталася вся пошарпана і пожовкла хутряна кацавейка. Старушенка щохвилини кашляла і кректала.

- Мамі Джульєтти на момент подій, описаних у п'єсі, було 28 років.
Насправді ще менше, але тоді було прийнято ранні шлюби.
Першоджерело:
Мама каже Джульєтті:
Ну що ж, подумай. У веронської знаті
У пошані ранній шлюб. Я теж, до речі,
Тебе досить рано народила
Молодша я, ніж ти тепер, була.

А трохи раніше йдеться, що Джульєтті немає ще 14 років:
Вона – дитина. Їй у новинку світло
І ще немає чотирнадцяти років.

- Марія Гаврилівна з "Завірюхи" Пушкіна була вже немолода. Їй йшов 20 років.
Хто дав таке визначення: "немолода"? У всій повісті не зустрічається ні слово "молоді", ні "молоді".
Першоджерело про вік говорить лише наступне:
"Наприкінці 1811 року, в епоху нам пам'ятну, жив у своєму маєтку Ненарадові добрий Гаврило Гаврилович Р**. Він славився по всій окрузі гостинністю та гостинністю; сусіди щохвилини їздили до нього поїсти, попити, пограти по п'ять копійок у бостон з його дружиною , а деякі для того, щоб подивитися на їхню доньку, Марію Гаврилівну, струнку, бліду і сімнадцятирічнийдівчину."

- Бальзаківський вік – 30 років.
Ось що повідомляє нам всезнаюча Вікіпедія:
Бальзаківський вік - вираз, який став загальновживаним після появи роману "Тридцятирічна жінка" французького письменника Оноре де Бальзака. Героїня цього роману віконтесу д'Еглемон відрізнялася незалежністю, самостійністю суджень та свободою у прояві своїх почуттів. У перші роки після виходу роману у світ цей вислів вживалося іронічно стосовно жінок, які були схожі або прагнули бути схожими на героїню бальзаківського роману. Пізніше це значення терміна забулося.
Бальзаківський вік - жінка віком від 30 до 40 років (шутл.-ірон., алегорично). Сучасне розуміння терміна, що походить від роману Оноре де Бальзака.

- Івану Сусанину на момент скоєння подвигу було 32 роки (у нього була 16-річна дочка на виданні).
Знов-таки з Вікіпедії:
Про життя Івана Сусаніна невідомо майже нічого. ...Оскільки про його дружину ні в документах, ні в переказах ніяк не згадується, а його дочка Антоніда була заміжня і мала дітей, можна вважати, що він був удівцем у зрілому віці.

– Ганні Кареніної на момент загибелі було 28 років, Вронському – 23 роки. Старому - чоловікові Ганни Кареніної - 48 років.
Не знайшла, довгий роман, та й перечитати збиралася.
Власне, згадки про вік Ганни немає, тільки говориться, що вона на 20 років молодша за чоловіка була.
Ніхто не знає, а???

- Старикану кардиналу Рішельє на момент описаної в "Трьох мушкетерах" облоги фортеці Ла-Рошель було 42 роки.
У романі жодного разу не зустрічається слово "старий", а по відношенню до Рішельє не вживається і визначення "старий".
Першоджерело: "У каміна стояла людина середнього зросту, горда, гордовита, з широким лобом і пронизливим поглядом. Худощове обличчя його ще більше подовжувала гостра борідка, над якою закручувалися вуса. Цій людині було ледь більше тридцяти шести - тридцяти. волоссям і борідці вже миготіло сивина, хоча при ньому не було шпаги, все ж таки він був схожий на військового, а легкий пил на його чоботях вказував, що він у цей день їздив верхи.
Чоловік цей був Арман-Жан дю Плессі, кардинал де Рішельє, не такий, яким прийнято у нас зображати його, тобто не згубний старець, що страждає від тяжкої хвороби, розслаблений, з погаслим голосом, занурений у глибоке крісло, немов у передчасну могилу, що живе тільки силою свого розуму і підтримує боротьбу з Європою однією напругою думки, а такою, якою він насправді був у ті роки: спритний і люб'язний кавалер, вже й тоді слабкий тілом, але підтримуваний нестримною силою духу..."
І так, йому справді було 42. Але старим його не називають.

- Із записок 16-ти річного Пушкіна: "До кімнати увійшов старий років 30-ти". То був Карамзін.
Чи не знайшла текст записок. Але Карамзін народився 1766 року, а Пушкін - 1799. Тобто, коли Карамзіну було 30 років, Пушкіна був ще й, як зараз кажуть, у проекті. У той час, коли Пушкіну було 16, Карамзін було (вважаємо) близько 49.
Можливо, у 16 ​​років Пушкін згадує, як до них приїжджав Карамзін. Карамзін на момент візиту було 34, якщо вірити Тинянову, а Пушкіну - 1 рік. Навряд він запам'ятав.

- У Тинянова Микола Михайлович Карамзін був найстарішим. Йому було 34 роки – вік згасання.
Так, цитата точна. Але... неповна.