Мелоксикам належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів та сприяє наданню вираженої знеболювальної, протизапальної та жарознижувальної дії.
Препарат вибірково блокує циклооксигеназу другого типу – основний фермент, який відповідає за утворення патологічних медіаторів запалення. Сприяє зменшенню запального процесу, зменшує набряклість та больовий синдром, покращує локальний кровотік у зоні ураження.
У цій статті ми розглянемо для чого лікарі призначають Мелоксикам, у тому числі інструкцію із застосування, аналоги та ціни на цей лікарський засіб в аптеках. Реальні ВІДГУКИ людей які вже скористалися Мелоксикам можна прочитати у коментарях.
Форма випуску та склад
Клініко-фармакологічна група: НПЗЗ. Діюча речовина препарату – мелоксикам. Моваліс випускається у трьох лікарських формах:
- таблетки для внутрішнього застосування (по 10 або 20 штук у пачці, що містять 15 мг та 7,5 мг мелоксикаму відповідно);
- розчин для внутрішньом'язових ін'єкцій в ампулах (по 5 або 3 ампул із прозорого скла в упаковці);
- супозиторії для ректального введення (по 6 або 12 штук у пачці).
Біодоступність препарату при внутрішньом'язовому введенні вище, ніж при пероральному прийомі, і становить 100 відсотків (мелоксикам досягає максимальної концентрації у плазмі протягом 1 години). Зв'язок із білками плазми при внутрішньому застосуванні становить близько 89 відсотків, а для досягнення стійкого лікувального ефекту потрібно від 3 до 5 днів.
Від чого допомагає Мелоксикам?
Даний препарат не показаний для довічного лікування та тривалого прийому.
Показанням для застосування в основному є симптоматична терапія, яка дозволяє усунути болючі відчуття, знизити високу температуру (лихоманка), а також знизити прогресування запального процесу. Даний препарат рідко призначається самостійно, зазвичай він виступає як складовий препарат при комплексному лікуванні.
Основними захворюваннями, що вимагають призначення Мелоксикаму у таблетках або у вигляді розчину для внутрішньом'язових ін'єкцій є:
- Спондиліт;
- Міжхребцева грижа;
- Спондилолістез;
- Міжреберна невралгія;
- Радикуліт;
- Післяопераційний період;
- Анкілозуючий спондилоартрит (Хвороба Бехтерєва);
- Пухлина хребта будь-якого походження;
- Перелом хребта;
- Остеохондроз;
- Ревматоїдний артрит;
- Спондильоз;
- забій хребта;
- Біль у спині нез'ясованої етіології.
Фармакологічна дія
Механізм дії Нестероїдний протизапальний засіб здатний пригнічувати активність ферменту циклоксигенази 2 (ЦОГ-2), що в результаті пригнічує продукцію простагландинів (ПГД).
Активний компонент Мелоксикаму, що відноситься до класу оксикамів, має виражену протизапальну, жарознижувальну та аналгетичну дію.
Всмоктується Мелоксикам у травному тракті повністю, при цьому їда на всмоктування не впливає. Після внутрішнього одноразового застосування Мелоксикам досягає максимальної концентрації через 5-6ч.
Інструкція із застосування
Для тих, хто використовує Мелоксикам для уколів, інструкція із застосування повідомляє, що дозування розчину залежить від виду та тяжкості захворювання, і зазвичай визначається індивідуально. В даний час загальноприйнятими стандартними дозуваннями розчину для дорослих є такі значення:
- Ревматоїдний артрит – вводити по 15 мг (1,5 мл, 1 ампула) один раз на добу протягом 3 – 5 днів.
- Анкілозуючий спондиліт – вводити по 15 мг (1,5 мл, 1 ампула) один раз на добу протягом 3 – 5 днів.
- Остеоартроз – вводити по 7,5 мг (0,75 мл розчину, що відповідає половині ампули) один раз на добу протягом 3 – 5 днів, після чого переходити на прийом у формі таблеток. Якщо після першої ін'єкції стан не покращився, дозування збільшують до 15 мг (1,5 мл, 1 ампула) і також вводять по 1 раз на добу 3 – 5 днів.
- Інші запальні та дегенеративні захворювання суглобів (артрити, артрози) – вводити по 7,5 мг (0,75 мл, 1/2 ампули) один раз на добу протягом 3 – 5 днів.
- Анкілозуючий спондилоартрит: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг.
- Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7,5 мг на добу.
- Остеоартроз: 7.5 мг на добу. При необхідності доза може бути збільшена до 15 мг на добу.
У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу для таблеток.
Протипоказання
Мелоксикам протипоказаний до застосування за наявності наступних захворювань та фізіологічних станів у пацієнта:
- Вік до 15 років;
- Виражена печінкова недостатність чи активні захворювання печінки;
- Виражена ниркова недостатність у пацієнтів, що не піддаються діалізу, прогресуючі захворювання нирок (включаючи підтверджену гіперкаліємію);
- Вагітність;
- Період грудного вигодовування;
- Гіперчутливість до компонентів препарату та інших нестероїдних протизапальних препаратів.
Додатковими протипоказаннями до застосування розчину для внутрішньом'язового введення є:
- Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення та протягом не менше 6 місяців після неї;
- Кровотечі, у тому числі із травного тракту, крововилив у мозок;
- Алергічні реакції на АСК та інші нестероїдні протизапальні засоби: бронхіальна астма, рецидивуючий поліпоз носа і приносових пазух, набряк Квінке, кропив'янка.
Стан/захворювання, при яких таблетки Мелоксикам призначають з обережністю:
- Виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі;
- Цереброваскулярні захворювання;
- Захворювання периферичних артерій;
- Хронічна серцева недостатність;
- Літній вік;
- Куріння;
- Цукровий діабет;
- Ішемічна хвороба серця
- Дисліпідемія/гіперліпідемія;
- Кліренс креатиніну (КК) менше 60 мл за хвилину;
- Інфекції Helicobacterpylori;
- Тяжкі соматичні захворювання;
- Тривалий прийом НПЗП;
- Найчастіше вживання алкоголю.
Одночасний прийом з антикоагулянтами, антиагрегантами, пероральними глюкокортикостероїдами, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну.
Побічні явища
Застосування Мелоксикам може спричинити певні побічні ефекти:
- Алергічні реакції - набряк Квінке, анафілактичні реакції.
- З боку дихальної системи – бронхоспазм, частішання нападів бронхіальної астми;
- З боку нервової системи – можливе виникнення нервозних станів та інших неврологічних розладів (часті мігрені, сильні запаморочення, безсоння, почуття тривоги та занепокоєння, млявість, загальне нездужання, дезорієнтація у просторі, судоми в нічний час, дзвін у вухах, часті зміни настрою та . д.).
- З боку серця та судин – набряки, почастішання серцебиття, відчуття жару в особі, гіперемія шкіри;
- З боку сечовидільної системи – підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові, розвиток інтерстиціального нефриту, у тяжких випадках – розвиток ниркової недостатності;
- З боку травного тракту – досить часто прийом Мелоксикаму супроводжується болем у епігастрії. Рідко трапляються загострення виразок шлунка та 12-палої кишки. Можливі кровотечі із травного тракту (шлунка, стравоходу, кишечника).
- З боку кровотворної системи – зменшення кількості лейкоцитів та тромбоцитів у крові, залізодефіцитна анемія;
- З боку шкірних покровів – висипання на шкірі, кропив'янка, гіперемія обличчя, набряк, посилення атопічного дерматиту, екземи.
Симптоми передозування: порушення свідомості, нудота, блювання, біль у епігастралії, ШКТ-кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія.
Аналоги
Список аналогів «Мовалісу»:
- "Мелофлам";
- "М-Кам";
- "Бі-Ксікам";
- "Месіпол";
- "Матарен";
- "Міксол-Од";
- "Мелоксикам-Лугал" і т.д.
Увага: застосування аналогів повинно бути узгоджене з лікарем.
таблетки
Власник/реєстратор
КАНОНФАРМА ПРОДАКШН, ЗАТ
Міжнародна класифікація хвороб (МКХ-10)
M05 Серопозитивний ревматоїдний артрит M07 Псоріатичні та ентеропатичні артропатії M10 Подагра M15 Поліартроз M25.5 Біль у суглобі M42 Остеохондроз хребта M45 Анкілозуючий спондилітФармакологічна група
Фармакологічна дія
Мелоксикам - нестероїдний протизапальний препарат, що має знеболювальну, протизапальну та жарознижувальну дію. Механізм дії пов'язаний з інгібування синтезу простагландинів в результаті виборчого придушення ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), що бере участь у біосинтезі простагландинів в області запалення. При застосуванні у високих дозах, тривалому застосуванні та індивідуальних особливостях організму ЦОГ-2 селективність знижується. Пригнічує синтез простагландинів в області запалення більшою мірою, ніж у слизовій оболонці шлунка або нирках, що пов'язано з відносно вибірковим інгібуванням ЦОГ-2. Рідше викликає ерозивно-виразкові зміни ШКТ. У меншій мірі мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), що бере участь у синтезі простагландинів, що захищають слизову оболонку ШКТ та беруть участь у регуляції кровотоку у нирках.
Фармакокінетика
Добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, абсолютна біодоступність мелоксикаму – 89%. Одночасний прийом їжі не змінює всмоктування. При використанні препарату внутрішньо у дозах 7.5 та 15 мг його концентрації пропорційні дозам. Рівноважна концентрація досягається протягом 3-5 днів. При тривалому застосуванні препарату (більше 1 року) концентрації подібні до таких, що відзначаються після першого досягнення стійкого стану фармакокінетики. Зв'язування із білками плазми становить понад 99%. Діапазон відмінностей між максимальними та базальними концентраціями препарату після його прийому один раз на день відносно невеликий і становить при використанні дози 7.5 мг 0.4-1.0 мкг/мл, а при використанні дози 15 мг – 0.8-2.0 мкг/мл (наведені відповідно значення C min та C max). Мелоксикам проникає через гістогематичні бар'єри, концентрація у синовіальній рідині досягає 50% C max препарату у плазмі. Майже повністю метаболізується у печінці з утворенням чотирьох неактивних у фармакологічному відношенні похідних. Основний метаболіт, 5"-карбокси-мелоксикам (60% від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту, 5"-гідроксиметилмелоксикама, який також екскретується, але меншою мірою (9% від величини дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має ізофермент CYP3A4. В освіті двох інших метаболітів (що становлять, відповідно, 16% і 4% від величини дози препарату) бере участь пероксидаза, активність якої, ймовірно, індивідуально варіює.
Виводиться рівною мірою через кишечник та нирки, переважно у вигляді метаболітів.
Через кишечник у незміненому вигляді виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді препарат виявляється лише у слідових кількостях. T 1/2 мелоксикаму становить 15-20 год. Плазмовий кліренс становить середньому 8 мл/хв. У осіб похилого віку кліренс препарату знижується. V d низький, і становить середньому 11 л.
Печінкова або ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості не істотно впливає на фармакокінетику мелоксикаму.
Симптоматичне лікування остеоартрозу;
Симптоматичне лікування ревматоїдного артриту;
Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерева), інших дегенеративних захворювань суглобів, що супроводжуються больовим синдромом.
Гіперчутливість до мелоксикаму чи допоміжних компонентів препарату; до складу входить лактоза, тому пацієнти з рідкісними спадковими захворюваннями, такими як непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозною мальабсорбцією, не повинні приймати препарат;
Стан після проведення аортокоронарного шунтування;
Декомпенсована серцева недостатність;
Анамнестичні дані про напад бронхообструкції, риніту, кропив'янки після прийому ацетилсаліцилової кислоти або іншого НПЗП (повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших нестероїдних препаратів);
Ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або 12-палої кишки, активна шлунково-кишкова кровотеча;
Запальні захворювання кишок (виразковий коліт, хвороба Крона);
Цереброваскулярна кровотеча або інші кровотечі;
Виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
Хронічна ниркова недостатність у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), прогресуючі захворювання нирок у т.ч. підтверджена гіперкаліємія;
Вагітність, період грудного вигодовування;
Дитячий вік віком до 12 років.
З обережністю.ІХС, цереброваскулярні захворювання, застійна серцева недостатність, дисліпідемія/гіперліпідемія, цукровий діабет, захворювання периферичних артерій, куріння, анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявність інфекції Helicobacter pylori, ХНН з кліренсом 06 використання нестероїдних протизапальних засобів, часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, супутня терапія наступними препаратами:
антикоагулянти (наприклад, варфарин);
Антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел);
пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон);
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).
Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку шлунково-кишкового тракту слід використовувати мінімальну ефективну дозу максимально можливим коротким курсом.
Частота побічних реакцій, наведених нижче, визначалася відповідно: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,<1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); редко (≥1/10000, <1/1000); очень редко (<1/10000, включая отдельные сообщения).
З боку травної системи:часто – диспепсія, в т.ч. нудота, блювання, абдомінальний біль, запор, метеоризм, діарея; нечасто - минуще підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, відрижка, езофагіт, гастродуоденальна виразка, кровотеча із ШКТ (в т.ч. прихована), стоматит; рідко – перфорація ШКТ, коліт, гепатит, гастрит.
З боку органів кровотворення:часто – анемія; нечасто – зміна формули крові, в т.ч. лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку шкірних покривів:часто - свербіж, шкірний висип; нечасто – кропив'янка; рідко – фотосенсибілізація, бульозні висипи, багатоформна еритема, в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз
З боку дихальної системи:рідко – бронхоспазм.
З боку нервової системи:часто - запаморочення, біль голови; нечасто – вертиго, шум у вухах, сонливість; рідко – сплутаність свідомості, дезорієнтація, емоційна лабільність.
З боку серцево-судинної системи:часто – периферичні набряки; нечасто – підвищення артеріального тиску, відчуття серцебиття, "припливи" крові до шкіри обличчя.
З боку сечовивідної системи:нечасто - гіперкреатинінемія та/або підвищення концентрації сечовини у сироватці крові; рідко – гостра ниркова недостатність; зв'язок із прийомом мелоксикаму не встановлено - інтерстиціальний нефрит, альбумінурія, гематурія.
З боку органів чуття:рідко – кон'юнктивіт, порушення зору, в т.ч. нечіткість зорового сприйняття.
Алергічні реакції:рідко – ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні/анафілактичні реакції.
Передозування
Симптоми:порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії, ШКТ-кровотеча, гостра ниркова недостатність, печінкова недостатність, зупинка дихання, асистолія.
Лікування:специфічного антидоту немає; при передозуванні препарату слід здійснити промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години), симптоматична терапія. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз - малоефективні через високий зв'язок препарату з білками крові.
особливі вказівки
Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів, в анамнезі у яких виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, а також у пацієнтів, які перебувають на антикоагулянтній терапії. У таких пацієнтів підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень ШКТ. Слід бути обережними та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку, пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю з явищами недостатності кровообігу, у пацієнтів з цирозом печінки, а також у пацієнтів з гіповолемією внаслідок хірургічних втручань.
У пацієнтів з незначним або помірним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) не потрібна корекція режиму дозування. Пацієнти, які приймають одночасно сечогінні засоби та мелоксикам, повинні приймати достатню кількість рідини.
Мелоксикам, як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.
Застосування мелоксикаму, як і інших препаратів, що блокують синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому не рекомендується жінкам, які планують вагітність.
Якщо в процесі лікування виникли алергічні реакції (свербіж, висипи на шкірі, кропив'янка, фотосесибілізація), а також пацієнтам, які відзначають на фоні прийому препарату порушення зору, необхідно звернутися до лікаря з метою вирішення питання про припинення прийому препарату.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та зайнятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
При нирковій недостатності
Протипоказаний при хронічній нирковій недостатності у хворих, які не піддаються діалізу (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), при прогресуючих захворюваннях нирок у т.ч. підтвердженої гіперкаліємії.
З обережністю: ХНН з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв.
У пацієнтів з незначним або помірним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) не потрібна корекція режиму дозування.
При порушенні функцій печінки
Протипоказаний при вираженій печінковій недостатності або активному захворюванні печінки.
Слід бути обережним і контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату у пацієнтів з цирозом печінки.
Літнім
Слід дотримуватись обережності та контролювати показники функції нирок при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку.
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з іншими нестероїдними протизапальними препаратами (а також з ацетилсаліциловою кислотою) збільшується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень та кровотеч шлунково-кишкового тракту.
При одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами можливе зниження ефективності дії останніх.
При одночасному застосуванні з препаратами літію можливий розвиток кумуляції літію та збільшення його токсичної дії (рекомендується контроль концентрації літію у крові).
При одночасному застосуванні з метотрексатом посилюється побічна дія останнього на кровотворну систему (небезпека виникнення анемії та лейкопенії, показано періодичне проведення загального аналізу крові).
При одночасному застосуванні з діуретиками та циклоспорином зростає ризик розвитку ниркової недостатності.
При одночасному застосуванні із внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зниження ефективності дії останніх.
При одночасному застосуванні з антикоагулянтами (гепарин, тіклопідін, варфарин), а також з тромболітичними препаратами (стрептокіназа, фібринолізин) збільшується ризик розвитку кровотеч (необхідний періодичний контроль показників згортання крові).
При одночасному застосуванні з колестираміном прискорюється виведення препарату з організму.
При одночасному застосуванні із селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну зростає ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.
Препарат приймають внутрішньо під час їжі у добовій дозі 7.5-15 мг.
Ревматоїдний артрит: 15 мг на добу. Залежно від лікувального ефекту доза може бути знижена до 7.5 мг на добу.
Остеоартроз: 7.5 мг на добу. При неефективності доза може бути збільшена до 15 мг на добу.
Анкілозуючий спондиліт: 15 мг на добу. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг.
У пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку побічних ефектів, а також у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.
Умови зберігання та термін придатності
Препарат зберігають у сухому захищеному від світла місці за температури не вище 25°С. Зберігати у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності.
Формула: C14H13N3O4S2, хімічна назва: 4-Гідрокси-2-метил-N-(5-метил-2-тіазоліл)-2Н-1,2-бензотіазин-3-карбоксамід 1,1-діоксид.
Фармакологічна група:нестероїдні протизапальні засоби/оксиками.
Фармакологічна дія:аналгетичну, протизапальну, жарознижувальну.
Фармакологічні властивості
Мелоксикам вибірково інгібує циклооксигеназу 2, яка регулює продукцію простагландинів у місці запального процесу. Також мелоксикам зменшує активність циклооксигенази 1 (але значно меншою мірою), яка бере участь в утворенні простагландинів та нирковому кровотоку, захищає слизову оболонку шлунка. При індивідуальних особливостях організму та тривалому використанні високих доз мелоксикаму селективність його може знижуватися.
Після прийому внутрішньо мелоксикам добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, абсолютна біодоступність після одноразового прийому 30 мг становить 89%. Прийом їжі на всмоктування мелоксикаму не впливає. Максимальна концентрація досягається через 4-5 годин. Наступний пік концентрації препарату спостерігається через 12-14 годин після прийому, це свідчить про наявність ентерогепатичної рециркуляції. Через 3-5 днів прийому препарату досягаються рівноважні концентрації. Мелоксикам зв'язується з білками плазми (переважно з альбуміном) приблизно на 99,4%. Найменше 10% препарат проникають в еритроцити. Об'єми розподілу становлять приблизно 10 л.
Мелоксикам проходить через різні тканеві бар'єри. Мелоксикам практично повністю піддається метаболізму в печінці з формуванням 4 неактивних похідних. Основним метаболітом є 5"-карбоксимелоксикам (60% від величини дози), який утворюється при окисненні проміжного метаболіту - 5"-гідроксиметилмелоксикаму.
Виводиться мелоксикам рівною мірою із сечею та фекаліями, в основному у вигляді метаболітів. У незміненому з фекаліями вигляді виводиться менше 5% препарату, у сечі у незміненому вигляді мелоксикам виявлено у слідових кількостях. Час напіввиведення мелоксикаму дорівнює 15-20 годин. Плазмовий кліренс мелоксикаму дорівнює приблизно 8 мл/хв, у пацієнтів похилого віку кліренс препарат знижується. При середньому ступені тяжкості ниркової або печінкової недостатності значних змін фармакокінетичних параметрів мелоксикаму не виявлено.
Не виявлено канцерогенного та мутагенного ефектів мелоксикаму, також препарат не впливав на фертильність у тестах та дослідах на тваринах. Але було отримано збільшення частоти ембріотальності при застосуванні пероральних доз більше 1 мг/кг/добу (0,5 разів вище МРДЧ) у щурів, коли самки отримували мелоксикам протягом 2 тижнів до спарювання та в ранньому періоді ембріонального розвитку.
Показання
Дегенеративні та запальні хвороби суглобів, що супроводжуються больовим синдромом: артрити, включаючи гострий остеоартрит, ревматоїдний артрит, хронічний поліартрит; анкілозуючий спондиліт (хвороба Бехтерєва); больовий синдром при радикулітах та остеоартрозах.
Спосіб застосування мелоксикаму та дози
Мелоксикам приймається внутрішньо, ректально, внутрішньом'язово. Дози підбираються індивідуально, необхідно приймати якнайменшу дозу протягом мінімального періоду часу. Всередину з їжею, не розжовуючи, 1 раз на добу в дозі 7,5-15 мг. внутрішньом'язово вводять тільки в перші дні лікування, далі переходять на пероральний прийом. При комбінованому призначенні (розчин для внутрішньом'язового введення та таблетки) загальна добова доза не повинна перевищувати 15 мг. Ректально вводять 1 свічку (15 мг) на добу. Максимальна добова доза становить 15 мг, у хворих з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, становить 7,5 мг. Початкова доза у хворих з високим ризиком розвитку побічних ефектів становить 7,5 мг на добу.
З обережністю використовують мелоксикам при хворобах верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в анамнезі, при поєднанні з мієлотоксичними препаратами, антикоагулянтами. При появі кровотеч шлунково-кишкового тракту, гастродуоденальних виразок, побічних реакцій з боку слизових оболонок та шкіри необхідно скасовувати прийом мелоксикаму. Якщо при терапії з'явилися алергічні реакції, необхідно звернутися до лікаря для вирішення питання про відміну препарату. Серйозні побічні явища з боку травної системи можуть розвинутись у будь-який час використання препарату без передвіщуючих симптомів. Вищий ризик розвитку серйозних ускладнень системи травлення мають пацієнти похилого віку, а також пацієнти, які довго застосовують мелоксикам. Мелоксикам може ховати симптоми інфекційних хвороб. У пацієнтів зі зниженим об'ємом циркулюючої крові та нирковим кровотоком може прискоритись процес декомпенсації нирок при використанні мелоксикаму. Особливо висока можливість розвитку таких реакцій у хворих із застійною серцевою недостатністю, явищами дегідратації, цирозом печінки, тяжкими захворюваннями нирок та нефротичним синдромом, у хворих, які отримують діуретики. При вираженому відхиленні від норми рівня сироваткових трансаміназ та інших показників, що характеризують функціональний стан печінки, необхідно припинити прийом мелоксикаму та провести контрольні лабораторні дослідження. З обережністю використовують мелоксикам у літніх, ослаблених та виснажених хворих. У зв'язку з тим, що мелоксикам може викликати головний біль, сонливість, запаморочення, необхідно відмовитися від керування транспортними засобами, обслуговування механізмів та машин та інших видів діяльності, де потрібна підвищена концентрація уваги, на час терапії мелоксикамом.
Протипоказання до застосування
Гіперчутливість (включаючи і інші нестероїдні протизапальні препарати), «аспіринова» тріада, загострення виразкової хвороби, цереброваскулярна, шлунково-кишкова або інша кровотеча/крововиливи; тяжка печінкова недостатність, тяжка серцева недостатність, тяжка ниркова недостатність, вагітність, вік до 15 років, годування груддю.
Обмеження до застосування
Наявність в анамнезі ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту, літній вік; додатково для ректального введення: запальні хвороби прямої кишки та анального відділу, анальна або ректальна кровотеча (у тому числі і в анамнезі).
Застосування при вагітності та годуванні груддю
Мелоксикам протипоказаний під час вагітності та грудного вигодовування.
Побічні дії мелоксикаму
Система травлення:диспепсія, біль у животі, нудота, запор/діарея, блювання, метеоризм, стоматит, відрижка, транзиторні зміни показників функціонального стану печінки (збільшення вмісту білірубіну або трансаміназ), езофагіт, виразка дванадцятипалої кишки та шлунка, , шлунково-кишкові перфорації, гастрит, коліт;
нервова система та органи почуттів:біль голови, вертиго, запаморочення, сонливість, кон'юнктивіт, шум у вухах, порушення зору; кров та система кровообігу: набряки, припливи крові до обличчя, гіпертензія, серцебиття, лейкопенія, зміна кількості окремих типів лейкоцитів, анемія, тромбоцитопенія; система дихання: кашель, бронхоспазм, загострення бронхіальної астми;
система виділення:підвищення вмісту креатиніну та/або сечовини крові, гостра ниркова недостатність, гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, нирковий медулярний некроз;
шкірні покриви:шкірний висип, свербіж, кропив'янка, бульозні реакції, фотосенсибілізація, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, токсичний епідермальний некроліз;
алергічні реакції:реакції гіперчутливості негайного типу, включаючи і анафілактоїдні та анафілактичні, ангіоневротичний набряк;
інші:лихоманка.
Взаємодія мелоксикаму з іншими речовинами
У разі спільного використання мелоксикаму з іншими нестероїдними протизапальними препаратами збільшується можливість розвитку побічних ефектів з боку системи травлення. При спільному використанні мелоксикаму з гіпотензивними препаратами можливе зменшення ефективності дії останніх. При спільному використанні мелоксикаму з препаратами літію можливе накопичення літію та підвищення його токсичної дії. При сумісному використанні мелоксикаму з метотрексатом посилюються побічні дії останнього на систему кровотворення. При сумісному використанні мелоксикаму з циклоспорином та діуретиками підвищується можливість розвитку ниркової недостатності. При сумісному використанні мелоксикаму з внутрішньоматковими контрацептивними засобами можливе зменшення ефективності дії останніх. При сумісному використанні мелоксикаму з тромболітичними препаратами (фібринолізин, стрептокіназа), антикоагулянтами (тіклопідін, гепарин, варфарин) підвищується можливість розвитку кровотеч. При сумісному використанні мелоксикаму з колестираміном посилюється виведення мелоксикаму через шлунково-кишковий тракт. При сумісному використанні мелоксикаму з антацидами не виявлено фармакокінетичної взаємодії.
Передозування
При передозуванні мелоксикам посилюються побічні ефекти. Необхідно промивання шлунка, протягом найближчої години прийняти активоване вугілля, проведення симптоматичної терапії. Виведення мелоксикаму з організму прискорює колестірамін. Залужування сечі, форсований діурез, гемодіаліз - малоефективні, тому що мелоксикам високо пов'язується з білками крові. Специфічних антагоністів та антидотів не виявлено.
Таблетки Мелоксикам призначають при розвитку деструктивних процесів у хребті, м'язах, суглобах. Нестероїдний засіб пригнічує запалення, зменшує больовий синдром, знижує набряклість та місцеву температуру у вогнищі ураження.
Препарат Мелоксикам застосовують відповідно до інструкції з урахуванням дозування для певного віку та виду захворювання. Порушення вимог призводить до негативних реакцій на НПЗЗ.
Склад та форма випуску
Лікарський засіб містить мелоксикам (у кожній таблетці – 7,5 або 15 мг).
Серед допоміжних інгредієнтів:
- цукор молочний
- мікрокристалічна целюлоза,
- кросповідон,
- оксид кремнію безводний колоїдний,
- повідон.
До аптечних мереж надходять упаковки №№ і 10 та 20.
Дія на організм
Селективний інгібітор ЦОГ – 2, клас оксикамів, група енолікової кислоти. Препарат з активною протиревматичною, протизапальною дією. Мелоксикам заважає синтезу простагландинів. Вплив на вироблення ЦОГ - 2 пояснює активне придушення запалення у м'язовій та суглобовій тканині. Хороший знеболюючий ефект, виражена жарознижувальна дія.
Важливі нюанси:
- прийом їжі мало впливає швидкість всмоктування діючої речовини, біодоступність - до 90 %;
- нестероїдний засіб виявляє накопичувальний ефект – через три-п'ять днів у плазмі крові аналізи показують стабільну концентрацію мелоксикаму;
- в синовіальній рідині знаходиться до 50% активного компонента, що пояснює високий рівень впливу на вогнища болю та запалення в кістково-м'язових структурах.
Показання для використання
Препарат Мелоксикам активно пригнічує запальний процес, виявляє сильний знеболюючий та протинабряковий ефект. З цієї причини засіб призначають при гострому больовому синдромі на тлі багатьох хвороб спини, суглобів, хребетного стовпа.
Підтверджено позитивну дію препарату при лікуванні:
- артропатії;
- ревматоїдного артриту;
- загострення остеоартриту;
На замітку!Мелоксикам у таблетках пацієнт часто приймає після короткого курсу уколів однойменного препарату. Розчин для ін'єкцій знімає навіть найважчі прояви при ішіасі, загостренні артриту та остеоартриту, люмбалгії, але довше трьох-п'яти днів уколи Мелоксикам робити не можна, щоб уникнути серйозних ускладнень. Для збереження ефекту після ін'єкцій обов'язково потрібно перейти на більш «м'яку» форму препарату – таблетки або гель із мелоксикамом.
Протипоказання
Мелоксикам – сильнодіючий препарат із високим ризиком негативних ефектів. Прийом таблеток без урахування обмежень може спричинити небезпечні ускладнення, аж до розвитку внутрішніх кровотеч, коми та зупинки дихання.
Препарат Мелоксикам не призначають:
- при прогресуванні тяжких ниркових патологій;
- при виразковій хворобі, особливо у стадії загострення;
- пацієнтам з поганою згортанням крові;
- якщо виявлено комплекс негативних проявів: непереносимість аспірину, поліпи носа, бронхіальна астма;
- віком до 15 років;
- на фоні зниження кліренсу креатиніну до 30 мл/хв і нижче при захворюваннях нирок;
- при печінковій недостатності;
- при алергічних реакціях на компоненти НПЗЗ;
- при високих показниках калію у плазмі крові;
- у період лактації;
- при набряку Квінке в анамнезі;
- під час вагітності;
- після аортокоронарного шунтування;
- при виразковому коліті.
Інструкція із застосування та добове дозування
- приймати нестероїдні протизапальні ліки під час або після їди, води – до 150 мл, розжовувати таблетку не потрібно;
- при ревматоїдному артриті початкова норма на добу - 15 мг мелоксикаму за два прийоми. Підтримуюче дозування – половина таблетки;
- при остеоартриті достатньо 7,5 мг мелоксикаму на 24 години. Якщо біль не вщухає, то після консультації у лікаря можна підвищити добову норму в 2 рази;
- при люмбалгії, ішіасі, дозування уточнює лікар залежно від рівня вираженості клінічної симптоматики. Після стихання болю норму обов'язково знижують з 15 до 7,5 мг для однієї доби;
- при тяжкому ступені ниркової недостатності не можна отримувати більше 7,5 мг активного компонента протягом 24 годин;
- при слабкому ступені печінкової недостатності корекція добової дози не потрібна;
- курс лікування із застосуванням таблеток Мелоксикам визначає лікар;
- Для захисту слизових кишечника, шлунка потрібно приймати препарати з обволікаючими, захисними властивостями, наприклад, Омепразол.
На замітку!Потрібно пам'ятати, що без комплексного підходу до лікування ревматоїдного артриту, радикуліту, остеоартриту, ішіасу складно забезпечити зниження больового синдрому, усунення запалення. Крім таблеток, корисне нанесення зовнішніх засобів, корекція раціону, фізіопроцедури (після стихання запалення). Позитивно впливає лікувальна гімнастика, нормалізація обмінних процесів, дозування фізичного навантаження.
Побічна дія
Частота прояву небажаних реакцій багато в чому залежить від індивідуальної чутливості пацієнта до діючої речовини та загального стану організму. Для мінімізації ризику негативних ефектів потрібно суворо дотримуватись правил застосування, разової норми, добового дозування, не перевищувати тривалість курсу.
Можливі реакції на НПЗЗ:
- бронхіальна астма у поєднанні з алергією на ацетилсаліцилову кислоту;
- анафілактичний шок;
- нудота, кишкові кровотечі, перфорації та виразки органів шлунково-кишкового тракту, блювання, запор, метеоризм, болючість у животі;
- порушення показників крові: лейкопенія, зниження кількості червоних кров'яних тілець, тромбоцитопенія;
- непритомність, неприємний шум у вухах, головний біль;
- розвиток поліморфної еритеми;
- шкірні висипання, свербіж, кропив'янка;
- фотосенсибілізація;
- зміна рівня ферментів печінки;
- стоматит.
При надмірному надходженні мелоксикаму з'являється нудота, біль у животі, слабкість, блювання, тремор, порушується робота дихального центру, ЦНС, можлива кровотеча у шлунку та відділах кишечника. Підвищується ризик таких небезпечних проявів, як судоми, кома, колапс, при значному перевищенні норми можлива ГНН та зупинка серця. Потрібна симптоматична терапія під керівництвом лікаря. Гемодіаліз, форсований діурез практично неефективні через швидке і міцне зв'язування мелоксикаму з білками в плазмі крові.
Лікарська взаємодія
Від правильного поєднання НПЗЗ іншими найменуваннями залежить як ступінь на організм, а й ймовірність побічних ефектів. При призначенні нестероїдного складу пацієнт повинен перерахувати всі препарати, які він приймає, особливо тривалими курсами для стабілізації життєво важливих показників (серцеві ліки, діуретики, антигіпертензивні препарати). При підборі НПЗЗ лікар враховує дані для зниження ризику негативних проявів.
Основні моменти взаємодії Мелоксикаму:
- важливо регулярно здавати аналіз для уточнення рівня літію у крові;
- поєднання з протитромботичними складами та антикоагулянтами посилює ймовірність внутрішньої кровотечі в різних відділах організму, особливо при ураженні слизових кишечника та шлунка;
- прийом кількох найменувань НПЗП різко підвищує ризик ерозій, виразок у травному тракті;
- знижує ефективність оральних контрацептивів;
- поєднання з Метотрексатом посилює негативний вплив мелоксикаму на якість крові: можливе зниження рівня лейкоцитів та гемоглобіну.
Не можна поєднувати алкоголь та препарат групи НПЗП:посилюється пригнічення функціонування ЦНС, збільшується ризик негативних реакцій, знижується ефективність терапії.
Вартість
Мелоксикам – це активна дія на вогнища запалення та болю, позитивні відгуки та низька ціна препарату. Ціна таблеток Мелоксикам залежить від вмісту активної речовини (15 або 7,5 мг) і кількості одиниць в упаковці. Середня вартість ліків - від 75 до 190 рублів (10 і 20 таблеток, відповідно). Якщо больовий синдром настільки болісний, що потрібні ін'єкції, то вартість препарату в уколах (5 ампул) також прийнятна – 260 рублів.
Опис
Пігулки жовтого кольору, плоскоциліндричні, з фаскою. Таблетки дозуванням 15 мг мають ризик з одного боку.
склад
1 таблетка містить: діючої речовини –мелоксикаму – 7,5 мг або 15 мг; допоміжні речовини:целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію цитрат, кремнію діоксид колоїдний безводний, повідон, кросповідон, магнію стеарат.
Фармакотерапевтична група
Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби. Оксиками.
Код АТХ: M01AC06
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка
Мелоксикам є нестероїдним протизапальним лікарським засобом (НПЗЗ), відноситься до похідних енолової кислоти і має протизапальну, болезаспокійливу і жарознижувальну властивості. Виражена протизапальна дія мелоксикаму встановлена на всіх стандартних моделях запалення. Як і у випадку з іншими НПЗЗ, точний механізм дії залишається невідомим. Тим не менш, існує принаймні один загальний механізм дії, характерний для всіх НПЗЗ (у тому числі мелоксикаму): інгібування біосинтезу простагландинів, відомих як медіатори запалення.
Фармакокінетика
Абсорбція.Мелоксикам добре всмоктується із шлунково-кишкового тракту, що відбивається у його високій абсолютній біодоступності (близько 90 % після перорального прийому).
Після одноразового застосування мелоксикаму середні максимальні концентрації у плазмі досягаються протягом 5-6 годин після прийому твердих пероральних лікарських форм (капсули та таблетки). При багаторазовому застосуванні рівноважний стан фармакокінетики досягався протягом 3-5 днів. Призначення разової добової дози забезпечує концентрації лікарського засобу в плазмі з відносно невеликим піковим коливанням в діапазоні 0,4-1,0 мкг/мл для дозування 7,5 мг і 0,8-2,0 мкг/мл для дозування 15 мг ( відповідно З min і З mах у рівноважному стані). Середні максимальні концентрації мелоксикаму в плазмі в рівноважному стані досягалися протягом 5-6 годин. Ступінь абсорбції мелоксикаму при пероральному введенні не залежав від їди або застосування неорганічних антацидів.
Розподіл.Мелоксикам добре зв'язується з білками плазми, переважно з альбуміном (99%). Проникає в синовіальну рідину, концентрація в синовіальній рідині становить приблизно 50% концентрації у плазмі. Об'єм розподілу після прийому кількох пероральних доз мелоксикаму (від 7,5 до 15 мг) становить близько 16 л з коефіцієнтом міжіндивідуальної варіації близько 11-32 %.
Біотрансформація. Мелоксикам інтенсивно метаболізується у печінці. У сечі виявлено чотири фармакологічно неактивні похідні. Основний метаболіт – 5'-карбоксимелоксикам (60 % від величини дози), утворюється шляхом окислення проміжного метаболіту 5'-гідроксиметилмелоксикаму, який також виводиться, але меншою мірою (9 % від введеної дози). Дослідження in vitro показали, що у даному метаболічному перетворенні важливу роль відіграє CYP2C9, додаткове значення має ізофермент CYP3A4. В освіті двох інших метаболітів (складають, відповідно, 16% і 4% від величини дози лікарського засобу) бере участь пероксидаза.
Виведення.Виводиться рівною мірою у вигляді метаболітів з калом та сечею. У незміненому вигляді з калом виводиться менше 5% від величини добової дози, у сечі у незміненому вигляді лікарський засіб виявляється лише у слідових кількостях. Середній період напіввиведення мелоксикаму варіюється від 13 годин до 25 годин після прийому внутрішньо, внутрішньом'язового та внутрішньовенного введення.
Загальний плазмовий кліренс становить у середньому 7-12 мл/хв після одноразового вживання.
Лінійність/нелінійність.Лінійність фармакокінетики мелоксикаму продемонстрована при введенні терапевтичних доз перорально або внутрішньом'язово в межах від 7,5 до 15 мг.
Пацієнти з нирковою/печінковою недостатністю.Недостатність функції печінки, а також помірна ниркова недостатність суттєвого впливу на фармакокінетику мелоксикаму не має. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю спостерігався вищий кліренс лікарського засобу. У пацієнтів із термінальною нирковою недостатністю спостерігалося зменшення зв'язування з білками плазми. При термінальній нирковій недостатності збільшення обсягу розподілу може призвести до більш високих концентрацій вільного мелоксикаму, тому у цих пацієнтів добова доза не повинна перевищувати 7,5 мг.
Літні пацієнти.Фармакокінетичні параметри для пацієнтів чоловічої статі похилого віку були подібні до фармакокінетичних параметрів для молодих пацієнтів чоловічої статі. У пацієнтів жіночої статі літнього віку спостерігалося більш високе значення AUC і тривалий період напіввиведення в порівнянні з молодими пацієнтами обох статей. У пацієнтів похилого віку середній плазмовий кліренс у період стійкого стану фармакокінетики трохи нижче, ніж у молодих пацієнтів.
Показання до застосування
Короткострокова симптоматична терапія загострення остеоартрозу.
Довгострокова симптоматична терапія ревматоїдного артриту або анкілозуючого спондиліту.
Протипоказання
Реакції гіперчутливості до мелоксикаму або будь-якого допоміжного компонента або гіперчутливість до речовин з аналогічною дією, наприклад, НПЗЗ, ацетилсаліцилової кислоти.
Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких спостерігалися симптоми бронхіальної астми, поліпи слизової оболонки носової порожнини, ангіоневротичний набряк або кропив'янка після введення ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ;
- шлунково-кишкова кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту (ЖКТ) в анамнезі, пов'язані з попередньою терапією НПЗЗ;
- активна фаза або рецидивуючий перебіг виразок/кровотеч ШКТ (два або більше окремих епізодів, при яких підтверджено наявність виразки або кровотечі);
- тяжкі порушення функції печінки;
- тяжка ниркова недостатність без проведення діалізу;
- шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча або інші порушення згортання крові в анамнезі;
- третій триместр вагітності;
- діти та підлітки віком до 16 років;
- Виражена серцева недостатність.
Спосіб застосування та дози
Мелоксикам застосовується внутрішньо.
Добова доза лікарського засобу приймається одноразово під час їжі, запиваючи водою чи іншою рідиною. Ймовірність виникнення небажаних ефектів може бути мінімізована при використанні найменшої ефективної дози лікарського засобу протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів. Слід періодично проводити оцінку необхідності проведення терапії та відповіді пацієнта на терапію, особливо у пацієнтів із остеоартритом.
Загострення остеоартрозу: 7,5 мг на добу (одна таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг). При необхідності, без поліпшення, доза може бути збільшена до 15 мг/добу (дві таблетки 7,5 мг або 1 таблетка 15 мг).
Ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт: 15 мг/добу (дві таблетки 7,5 мг або 1 таблетка 15 мг). Залежно від вираженості відповіді на терапію, дозування може бути знижене до 7,5 мг на добу (одна таблетка 7,5 мг або половина таблетки 15 мг).
Не слід перевищувати максимальну добову дозу мелоксикаму 15 мг.
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти та пацієнти з підвищеним ризиком небажаних реакцій.Рекомендована доза при тривалому лікуванні пацієнтів з ревматоїдним артритом або анкілозуючим спондилітом становить 7,5 мг на добу. Пацієнти з підвищеним ризиком розвитку небажаних реакцій повинні розпочинати лікування з дозуванням 7,5 мг на добу.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, доза не повинна перевищувати 7,5 мг на добу.
Не потрібне зниження дози пацієнтам з легким та помірним порушенням функції нирок (тобто пацієнтам з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв.).
Порушення функції печінки
Пацієнтам з легким та помірним порушенням функції печінки зниження дози не потрібно.
Діти та підлітки
Мелоксикам протипоказаний дітям та підліткам до 16 років.
Побічна дія
Оцінка небажаних ефектів заснована на нижченаведених даних про частоту виникнення: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 до<1/10), нечасто (≥1/1000 до <1/100), редко (≥1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000), неизвестно (не может быть оценена на основе имеющихся данных).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:рідко: анемія; рідко: відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенію, тромбоцитопенію. Повідомлялося про дуже рідкісні випадки агранулоцитозу.
Порушення з боку імунної системи:нечасто: алергічні реакції, крім анафілактичних та анафілактоїдних; невідомо: анафілактичний шок, анафілактичні реакції, анафілактоїдні реакції.
Порушення з боку психіки: рідко: зміна настрою, нічні кошмари; невідомо: сплутаність свідомості, дезорієнтація.
Порушення з боку нервової системи:часто: біль голови; нечасто: запаморочення, сонливість.
Порушення з боку органу зору: рідко: порушення функції зору, включаючи нечіткість зору; кон'юнктивіт.
Порушення з боку органу слуху та лабіринтні порушення:нечасто: запаморочення; рідко: дзвін у вухах.
Порушення з боку серця:рідко: серцебиття. Повідомлялося про серцеву недостатність, пов'язану із застосуванням НПЗЗ.
Порушення з боку судин:нечасто: підвищення артеріального тиску, припливи.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння:рідко: астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗЗ.
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:дуже часто: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто: прихована або макроскопічно видима шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, гастрит, відрижка; рідко: коліт, виразка гастродуоденальної, езофагіт; дуже рідко: перфорація ШКТ.
Шлунково-кишкова кровотеча, виразки або перфорація можуть бути важкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів похилого віку.
Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів:нечасто: порушення показників функції печінки (наприклад, підвищення трансаміназ або білірубіну); дуже рідко: гепатит.
Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин:нечасто: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання; рідко: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, кропив'янка; дуже рідко: бульозний дерматит, мультиформна еритема; невідомо: фотосенсибілізація
З боку сечовивідних шляхів:нечасто: затримка натрію та води, гіперкаліємія, зміни в лабораторних тестах функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини у сироватці крові); дуже рідко: гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів із факторами ризику.
Загальні порушення та реакція у місці введення:нечасто: набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок.
Окремі серйозні та/або часті небажані реакції
Повідомлялося про рідкісні випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби.
Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням лікарського засобу, але є загальноприйнято характерними для інших сполук даного класу
Органічне ураження нирок, що, ймовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про рідкісні випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу.
Медичним працівникам рекомендується надсилати інформацію про будь-які підозрювані небажані реакції та неефективність лікарського засобу за адресою: Республіканське унітарне підприємство «Центр експертиз випробувань у охороні здоров'я», Товариський пров., 2а, 220037, Республіка Білорусь
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Дослідження взаємодії лікарських засобів проводилися лише у дорослих.
Ризик гіперкаліємії. Деякі лікарські засоби або терапевтичні групи можуть сприяти розвитку гіперкаліємії: солі калію, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні засоби, гепарини (низкомолекулярні або цикломусін). Розвиток гіперкаліємії може залежати від факторів ризику. Ризик розвитку гіперкаліємії зростає при одночасному застосуванні вищезгаданих лікарських засобів та мелоксикаму.
Інші НПЗЗ та ацетилсаліцилова кислота.Одночасне застосування з іншими НПЗЗ, у тому числі з ацетилсаліциловою кислотою, у протизапальних дозах (≥ 500 мг одноразово або ≥ 3 г на добу) не рекомендується.
Кортикостероїди (наприклад, глюкокортикоїди). При одночасному застосуванні з кортикостероїдами необхідно бути обережними через підвищення ризику кровотечі або перфорації ШКТ.
Антикоагулянти чи гепарин.Значно підвищується ризик кровотечі за рахунок інгібування функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки. НПЗЗ можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин. Одночасне застосування НПЗЗ та антикоагулянтів або гепарину в геріатрії або в терапевтичних дозах не рекомендується. В інших випадках гепарин призначається з обережністю через підвищений ризик кровотечі. При необхідності призначення цієї комбінації рекомендується ретельне спостереження за ефектом антикоагулянтів.
Тромболітики та антитромбоцитарні препарати.Підвищення ризику кровотечі за рахунок інгібування функції тромбоцитів та пошкодження слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки.
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СЗОЗ).Підвищення ризику шлунково-кишкової кровотечі.
Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи рецепторів ангіотензину. НПЗЗ можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад, при зневодненні або у літніх пацієнтів з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоніста рецепторів ангіотензину II та лікарських засобів, що блокують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, аж до розвитку гострої нирки. недостатності, яка, як правило, оборотна. Таким чином, дана комбінація повинна застосовуватися з обережністю, особливо у похилому віці. У пацієнтів необхідно виключити можливу дегідратацію (включаючи латентну), проводити моніторинг функції нирок після початку та періодично під час проведення комбінованої терапії.
Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад, бета-блокатори). Можливе зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів за рахунок інгібування синтезу простагландинів із судиннорозширювальним ефектом.
Інгібітори кальциневрину (наприклад, циклоспорин, такролімус)За рахунок впливу НПЗЗ на синтез ниркових простогландинів можливе підвищення нефротоксичності інгібіторів кальциневрину. При проведенні комбінованої терапії необхідно моніторувати функцію нирок, особливо у пацієнтів похилого віку.
Деферазірокс. Одночасне застосування мелоксикаму та деферазироксу може підвищити ризик побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. У зв'язку з цим ці лікарські засоби одночасно слід приймати з обережністю.
Препарати літію. НПЗЗ підвищують концентрацію літію в плазмі за допомогою зменшення виведення його нирками. Одночасне застосування літію та НПЗЗ не рекомендується. Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при коригуванні дози та після відміни мелоксикаму.
Метотрексат. НПЗЗ можуть знижувати канальцеву секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи його концентрацію у плазмі. У зв'язку з цим одночасний прийом мелоксикаму та метотрексату у дозі понад 15 мг/тиждень не рекомендується.
Ризик розвитку взаємодії між НПЗЗ та метотрексатом може мати місце і у пацієнтів, які застосовують метотрексат у низьких дозах, особливо у пацієнтів з порушенням функції нирок. Тому необхідний постійний контроль показників крові та функції нирок. При сумісному застосуванні мелоксикаму та метотрексату протягом 3 днів зростає ризик підвищення токсичності останнього.
Хоча фармакокінетика метотрексату (15 мг/тиждень) не змінювалася при супутньому лікуванні мелоксикамом, слід вважати, що гематологічна токсичність метотрексату може зростати при лікуванні НПЗЗ.
Пеметрексед. Якщо мелоксикам і пеметрексед слід застосовувати одночасно у пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості (кліренс креатиніну 45-79 мл/хв), мелоксикам не повинен прийматися мінімум протягом 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення та протягом 2 днів після введення пеметрекседу. Якщо комбінація мелоксикаму та пеметрекседу необхідна, рекомендується ретельне спостереження за пацієнтом, особливо у зв'язку з мієлосупресією та побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну< 45 мл/мин) одновременное применение мелоксикама и пеметрекседа не рекомендуется. У пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥ 80 мл/мин) применение мелоксикама в дозе 15 мг может привести к снижению клиренса пеметрекседа и, следовательно, усилению его побочного действия. Таким образом, одновременно применять мелоксикам 15 мг и пеметрексед у пациентов с нормальной функцией почек (клиренс креатинина ≥ 80 мл/мин) следует с осторожностью.
Холестирамін. Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму за рахунок зниження ентерогепатичної циркуляції, що призводить до підвищення кліренсу мелоксикаму на 50% та зниження періоду напіввиведення до 13±3 год. Ця взаємодія є клінічно значущою.
Не виявлено клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.
Запобіжні заходи
Небажані ефекти можна мінімізувати за рахунок призначення найменшої ефективної дози, необхідної для контролю симптомів протягом найменшого періоду часу.
У разі недостатнього терапевтичного ефекту не слід перевищувати максимальну рекомендовану добову дозу або призначати додатково НПЗЗ, т.к. це може призвести до підвищення токсичності за відсутності терапевтичних переваг. Слід уникати одночасного призначення мелоксикаму з іншими НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.
Мелоксикам не підходить для усунення гострого больового синдрому.
За відсутності клінічного поліпшення після кількох днів прийому лікарського засобу рекомендується повторно провести оцінку призначеного лікування.
Необхідно впевнитись у лікуванні пацієнтів з езофагітом, гастритом та/або виразкою в анамнезі. Необхідне ретельне спостереження за вказаними пацієнтами, які отримують мелоксики, з метою своєчасного виявлення рецидиву захворювання.
Вплив на шлунково-кишковий тракт
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальна шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування за наявності або без попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.
Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією, та у пацієнтів похилого віку. У таких пацієнтів лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів слід розглянути необхідність призначення комбінованої терапії із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи), а також для пацієнтів, які потребують спільного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують ризик ураження шлунково-кишкового тракту.
Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам похилого віку, слід повідомляти про всі незвичайні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.
Слід виявляти обережність щодо пацієнтів, які приймають одночасно лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, призначений як для радикального лікування, так і в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин, або інші НПЗЗ, включаючи ацетилсаліцилову кислоту протизапальних дозах (≥500 мг разова доза або ≥3 г загальна добова доза).
При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксики, слід відмінити лікування.
НПЗЗ слід з обережністю призначати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися.
Вплив на серцево-судинну систему
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю легкого та середнього ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряки.
Пацієнтам з факторами ризику рекомендується клінічне спостереження за артеріальним тиском на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.
Дані досліджень та епідеміологічні дані дозволяють припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов'язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Даних для унеможливлення такого ризику для мелоксикаму недостатньо.
Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, захворюванням периферичних артерій та/або цереброваскулярними захворюваннями слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельної оцінки стану пацієнта. Подібна оцінка необхідна до початку тривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).
Шкірні реакції
При застосуванні мелоксикаму зареєстровані важкі шкірні реакції, у тому числі життєзагрозливі, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. Пацієнти повинні бути обізнані про симптоми та ознаки та ретельно моніторуватися на предмет реакцій з боку шкіри. Найвищий ризик розвитку цих реакцій відзначався протягом перших тижнів лікування. Застосування мелоксикаму має бути припинено при перших симптомах або ознаках синдрому Стівенса-Джонсона, або токсичного епідермального некролізу (наприклад, прогресуючої шкірної висипки, часто з пухирями, або при ураженнях слизової оболонки). Найкращий результат лікування синдрому Стівенса-Джонсона та токсичного епідермального некролізу спостерігався при ранній діагностиці та негайному відміні підозрюваного лікарського засобу. Раннє скасування лікарського засобу асоціювалося з більш сприятливим прогнозом. Якщо синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз розвинувся на фоні прийому мелоксикаму, вказаний лікарський засіб даному пацієнту не повинен призначатися повторно.
Показники функції печінки та нирок
Як і при застосуванні більшості НПЗЗ, рідко реєструвалося підвищення рівня сироваткових трансаміназ, збільшення білірубіну в сироватці або інших показників функції печінки, а також підвищення рівня креатиніну та сечовини крові та інших лабораторних порушень. У більшості випадків порушення мали тимчасовий характер і були невираженими. Розвиток вираженого відхилення показників від норми або його персистенція вимагає припинення застосування мелоксикаму та проведення відповідного обстеження.
Функціональна ниркова недостатність
НПЗЗ, за рахунок інгібування судинорозширювальної дії простагландинів нирок, може спричинити появу функціональної ниркової недостатності внаслідок зниження клубочкової фільтрації. Ця реакція є дозозалежною. Рекомендується проводити ретельний моніторинг діурезу та функції нирок на початку лікування або після збільшення дози у пацієнтів з такими факторами ризику:
літній вік;
супутня терапія інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину II, сартанами, діуретиками;
гіповолемія (незалежно від причини);
застійна серцева недостатність;
ниркова недостатність;
нефротичний синдром;
вовчакова нефропатія;
тяжкі порушення функції печінки (сироватковий альбумін< 25 г/л или оценка по Чайлд-Пью ≥10).
У поодиноких випадках НПЗЗ можуть бути причиною інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, медулярного некрозу нирки або нефротичного синдрому.
Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, які перебувають на гемодіалізі, не повинна перевищувати 7,5 мг. Не потрібне зниження дози пацієнтам з м'якою та помірною нирковою недостатністю (тобто пацієнтам з кліренсом креатиніну більше 25 мл/хв).
Натрій, калій та утримання води
Застосування НПЗЗ може призводити до затримки натрію, калію та води, впливати на натрійуретичну дію сечогінних засобів. Крім того, можливе зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів. Внаслідок цього у схильних пацієнтів можлива поява або посилення набряків, симптомів серцевої недостатності або гіпертензії. Для цих пацієнтів рекомендовано клінічне спостереження.
Гіперкаліємія
Ризик розвитку гіперкаліємії підвищений у пацієнтів із цукровим діабетом або при супутній терапії лікарськими засобами, що збільшують рівень калію в крові. У разі необхідно проводити регулярний моніторинг рівня калію у крові.
Інші попередження та запобіжні заходи
Літні ослаблені та виснажені пацієнти більш схильні до розвитку небажаних реакцій, і, отже, вимагають ретельного спостереження. Як і при застосуванні інших НПЗЗ, особливої обережності необхідно дотримуватись при призначенні лікарського засобу літнім пацієнтам, у яких часто зустрічаються порушення функцій нирок, печінки та серця. У літніх пацієнтів також підвищена частота розвитку небажаних реакцій при застосуванні НПЗЗ, особливо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації шлунково-кишкового тракту, які можуть призвести до летального результату.
Мелоксикам, як та інші НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційного захворювання.
Як лікарський засіб, що інгібує синтез циклооксигенази/простагландину, мелоксикам може впливати на фертильність, і тому не рекомендується жінкам, які мають труднощі із зачаттям. У зв'язку з цим жінкам, які проходять обстеження з цього приводу, рекомендується скасувати прийом мелоксикаму.
Лікарський засіб містить лактозу. Пацієнти з рідкісними спадковими порушеннями, такими як непереносимість галактози, лактазна недостатність Лаппа та порушення всмоктування глюкози-галактози, не повинні приймати цей лікарський засіб.
Застосування в період вагітності та грудного вигодовування
Пригнічення синтезу простагландинів може надавати небажаний вплив на вагітність та розвиток плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищення ризику мимовільних абортів, вад серця та гастрошизису у плода після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранній стадії вагітності. Абсолютний ризик розвитку вад серцево-судинної системи збільшувався з менше 1% до 1,5%. Такий ризик підвищується зі збільшенням дози та тривалості терапії.
У дослідженнях на тваринах було показано, що введення інгібітору синтезу простагландинів призводить до збільшення перед- та постімплантаційних втрат та фето-ембріональної летальності. Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, було зареєстровано підвищення кількості випадків різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи.
Застосування мелоксикаму під час І та ІІ триместру вагітності не рекомендується, за винятком випадків нагальної потреби. При застосуванні мелоксикаму жінкою, яка планує вагітність, або під час першого та другого триместру вагітності, доза лікарського засобу має бути найменшою, а тривалість лікування якомога коротша.
У III триместрі вагітності застосування будь-яких інгібіторів синтезу простагландинів може призвести до таких порушень:
- у плода: внаслідок токсичної дії на серцево-легеневу систему: передчасне закриття артеріальної протоки та розвиток легеневої гіпертензії; дисфункція нирок з подальшим розвитком ниркової недостатності з олігогідроамніозом.
- у матері та новонародженого при застосуванні наприкінці вагітності:
можливе збільшення тривалості кровотечі, причому антиагрегаційний ефект може розвиватися навіть за низького дозування; зниження скорочувальної здатності матки, і, як наслідок, збільшення тривалості пологів.
Отже, мелоксикам протипоказаний у ІІІ триместрі вагітності.
Період грудного вигодовування
Незважаючи на відсутність даних щодо досвіду застосування мелоксикаму, відомо, що НПЗЗ проникають у грудне молоко. Отже, ці лікарські засоби не рекомендуються в період грудного вигодовування.
Фертильність
Застосування мелоксикаму, як і інших лікарських засобів, що блокують циклооксигеназу/синтез простагландинів, може впливати на фертильність, тому цей лікарський засіб не рекомендується жінкам, які планують вагітність. При порушенні здатності до зачаття у жінок або проведенні обстеження з приводу безпліддя необхідно розглянути питання про скасування мелоксикаму.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління механізмами
Спеціальних клінічних досліджень впливу лікарського засобу на здатність керувати автомобілем та механізмами не проводилося. Однак при керуванні автомобілем і роботі з механізмами слід брати до уваги можливість розвитку запаморочення, сонливості або інших порушень центральної нервової системи – рекомендується утриматися від керування автомобілем або роботи з механізмами.
