Основними показниками механічних властивостей ґрунтів, що визначають несучу здатність основ, а також їх деформацію, є кут внутрішнього тертя, питоме зчеплення З, модуль деформації Е. Для визначення механічних властивостей ґрунтів можна скористатися таблицями додатка 1 СНіП 2.02.01-83*. Для піщаних ґрунтів нормативні значення зчеплення 
(кПа), кута внутрішнього тертя 
(град.) та модуля деформації Е(МПа) (табл.1.2.1) визначають залежно від типу ґрунту та коефіцієнта пористості. Для пилувато-глинистих ґрунтів величини 
,
(табл.1.2.2) та Е(Табл.1.2.3)
визначаються залежно від типу ґрунту, показника плинності та коефіцієнта пористості. Шукане нормативне значення показника механічних властивостей ґрунту визначають, використовуючи при цьому в необхідних випадках лінійну інтерполяцію за коефіцієнтом пористості. Якщо значення е,
ґрунтів виходять за межі, передбачені в таблиці, характеристики 
,
і Еслід визначати за даними безпосередніх випробувань цих ґрунтів у польових чи лабораторних умовах. Допускається в запас надійності приймати характеристики 
,
і Еза відповідними нижніми межами е,
якщо грунти мають значення величин е,
менше цих величин.
Таблиця 1.2.1. - Вилучення з табл.1 дод.1 СНіП 2.02.01-83 *. Нормативні значення питомого зчеплення з n j n, град. та модуля деформації Е, МПа (кгс/см 2), піщаних ґрунтів четвертинних відкладень
|
Піщані ґрунти |
Характеристика ґрунтів при коефіцієнті пористості е, рівному |
||||
|
Гравілисті та великі |
c n | ||||
|
j n | |||||
|
Середньої крупності |
c n | ||||
|
j n | |||||
|
c n | |||||
|
j n | |||||
|
Пилувати |
c n | ||||
|
j n | |||||
Таблиця 1.2.2. - Вилучення з табл.2 дод.1 СНиП 2.02.01-83 *. Нормативні значення питомого зчеплення з n, кПа (кгс/см 2), кута внутрішнього тертя j n, град. пилувато-глинистих нелесових ґрунтів четвертинних відкладень
|
Позначення характеристик ґрунтів |
Характеристики ґрунтів при коефіцієнті пористості е, рівному |
||||||||
|
0 £ I L£ 0,25 |
c n j n | ||||||||
|
0,25 < I L£ 0,75 |
c n j n | ||||||||
|
Суглинки |
0 < I L£ 0,25 |
c n j n | |||||||
|
0,25 < I L£0,5 |
c n j n | ||||||||
|
0,5 < I L£ 0,75 |
c n j n | ||||||||
|
0 < I L £ 0,25 |
c n j n | ||||||||
|
0,25 < I L£0,5 |
c n j n | ||||||||
|
0,5 < I L£ 0,75 |
c n j n | ||||||||
Таблиця 1.2.3. Вилучення з табл.3 дод.1 СНиП 2.02.01-83 *. Нормативні значення модуля деформації пилувато-глинистих нелесових
|
Походження та вік ґрунтів |
Найменування ґрунтів та межі нормативних значень їх показника плинності |
Модуль деформації ґрунтів Е, МПа (кг/см 2), при коефіцієнті пористості е, рівним |
||||||||||||
|
Четвертинні відкладення |
Алювіальні, Делювіальні, Озерно-алювіальні |
0 £ I L£ 0,75 | ||||||||||||
|
Суглинки |
0 £ I L£ 0,75 | |||||||||||||
|
0,25 < I L£0,5 | ||||||||||||||
|
0,5 < I L£ 0,75 | ||||||||||||||
|
0 £ I L£ 0,75 | ||||||||||||||
|
0,25 < I L£0,5 | ||||||||||||||
|
0,5 < I L£ 0,75 | ||||||||||||||
|
Флювіоглянційні |
0 £ I L£ 0,75 | |||||||||||||
|
Суглинки |
0 £ I L£ 0,75 | |||||||||||||
|
0,25 < I L£0,5 | ||||||||||||||
|
0,5 < I L£ 0,75 | ||||||||||||||
|
Морені |
Суглинки |
I L£0,5 | ||||||||||||
|
Юрські відкладення оксфордського ярусу |
0,25 £ I L £ 0 | |||||||||||||
|
0 < I L£ 0,25 | ||||||||||||||
|
0,25 < I L£0,5 | ||||||||||||||
Сторінка 27 з 34
НОРМАТИВНІ ЗНАЧЕННЯ МІЦНИХ І ДЕФОРМАЦІЙНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ГРУНТІВ
1. Характеристики ґрунтів, наведені в табл. 1-3, допускається використовувати у розрахунках підстав споруд відповідно до вказівок п. 2.16.
Таблиця 1
з n j n, град. та модуля деформації Е, МПа (кгс/см 2), піщаних ґрунтів четвертинних відкладень
| Піщані | Позначення характеристик | Характеристика ґрунтів при коефіцієнті пористості е, рівному |
|||
| Гравілисті та великі | jn | ||||
| Середньої крупності | jn | ||||
| jn | |||||
| Пилувати | jn | ||||
Таблиця 2
Нормативні значення питомого зчеплення з n, кПа (кгс/см 2), кута внутрішнього тертя j n, град. та модуля деформації Е, МПа (кгс/см 2), пилувато-глинистих нелесових ґрунтів четвертинних відкладень
| Найменування ґрунтів та межі нормативних значень їх | Позначення характеристик | Характеристики ґрунтів при коефіцієнті пористості е, рівному |
|||||||
| Показника плинності | |||||||||
| 0 £ I L£ 0,25 | jn | ||||||||
| 0,25< I L£0,75 | jn | ||||||||
| 0 < I L£ 0,25 | jn | ||||||||
| Суглинки | 0,25 < I L£0,5 | jn | |||||||
| 0,5 < I L£ 0,75 | jn | ||||||||
| 0 < I L£ 0,25 | jn | ||||||||
| 0,25 < I L£0,5 | jn | ||||||||
| 0,5 < I L£ 0,75 | jn | ||||||||
Таблиця 3
Нормативні значення модуля деформації пилувато-глинистих нелесових ґрунтів
| Приходження та | Найменування грун- | Модуль деформації ґрунтів Е, МПа (кг/см 2), при коефіцієнті пористості е, рівним |
||||||||||||
| вік ґрунтів | тов та межі нормативних значень їх показника плинності | |||||||||||||
| 0 £ I L£ 0,75 | ||||||||||||||
| Суглинки | 0 £ I L£ 0,75 0,25< I L£0,5 0,5< I L£0,75 | |||||||||||||
| Четверті- ні | алювіальні | 0 £ I L£ 0,75 0,25< I L£0,5 0,5< I L£0,75 | ||||||||||||
| 0 £ I L£ 0,75 | ||||||||||||||
| Суглинки | 0 £ I L£ 0,75 0,25 < I L£0,5 0,5< I L£0,75 | |||||||||||||
| Моренні | Суглинки | I L£0,5 | ||||||||||||
| Юрські відкладення оксфордського ярусу | 0,25 £ I L£ 0 0< I L£ 0,25 0,25 < I L£0,5 | |||||||||||||
2. Характеристики піщаних ґрунтів у табл. 1 відносяться до кварцових пісків із зернами різної окатанності, що містять не більше 20% польового шпату і не більше 5 % у сумі різних домішок (слюда, глауконіт тощо), включаючи органічну речовину, незалежно від ступеня вологості ґрунтів S r . .
3. Характеристики пилувато-глинистих ґрунтів у табл. 2 і 3 відносяться до ґрунтів, що містять не більше 5% органічної речовини та мають ступінь вологості S r= 0,8.
4. Для ґрунтів із проміжними значеннями епроти зазначених у табл. 1-3, допускається визначати значення c n, jnі Eз інтерполяції.
Якщо значення е, I Lі S rґрунтів виходять за межі, передбачені табл. 1-3, характеристики зn, jnі Eслід визначати за даними безпосередніх випробувань цих ґрунтів.
Допускається в запас надійності приймати характеристики з n, ц nі Еза відповідними нижніми межами е, I Lі S rтабл.1-3, якщо ґрунти мають значення e, I Lі S rменше цих граничних значень.
5. Для визначення значень зn, jnі Еза табл.1-3 використовуються нормативні значення е, I Lі S r(П.2.12).
| Зміст |
|---|
Міцність ґрунту визначає його здатність утримувати будову у вертикальному положенні. Від характеристик міцності залежить, наскільки глибоким повинен бути фундамент, наскільки високим може бути будова. Міцність ґрунтової основи забезпечує вертикальне положення стін, відсутність нахилів, тріщин, просідань та інших капітальних руйнувань. Як визначаються характеристики міцності для грунтів? Які прилади та методи використовуються для дослідження якості ґрунтів перед капітальним будівництвом?
Як визначають міцність?
Для визначення міцності будь-якого матеріалу його піддають впливу навантаження та відстежують наявність та розмір деформацій після навантаження. Залежно від деформаційних властивостей, матеріал може витримувати певне навантаження без змін розмірів та форми або деформуватися під впливом зовнішніх сил.
Грунт або ґрунт – це матеріали, які мають певну міцність і стійкість до деформацій. Щільний ґрунт (глина) добре тримає навантаження і не деформується. Сипучий ґрунт (пісок) навантаження не витримує, зсувається і спричиняє руйнування стін будови. Крім того, здатність не деформуватися під навантаженням залежить від стану ґрунту (насиченості водою, промерзання). Які навантаження має витримувати ґрунт під фундаментом будівлі?
Які навантаження витримує будівля
Будівлю зазнають впливу вертикальних навантажень (тиск атмосфери, снігу, дощу) і горизонтальних навантажень (тиск вітру). Тому випробування на лабораторних приладах визначає здатність зразків ґрунту витримувати вертикальні та горизонтальні навантаження. У ході випробувань також визначається критичне значення, при якому зразок ґрунту руйнується (зсувається, одержує значну деформацію або розсипається).
Серед характеристик міцності грунтів найбільш важлива стійкість до дотичних (зсувних) деформацій (горизонтальних навантажень).
Лабораторні випробування міцності ґрунту
Для визначення характеристик міцності грунтів проводять лабораторні випробування грунтових проб на спеціальних приладах. Способи та методи досліджень визначаються ГОСТом 12248-96.
Найчастіше випробування проводять на приладі, що докладає зусилля зсуву в одній площині. Таке дослідження називають «методом одноплощинного зрізу». Спочатку до зразків грунту (не менше 3-х) прикладають горизонтальне навантаження, що зсуває, і нарощують її до руйнування зразка. Після цього, до трьох інших зразків грунту прикладають вертикальне навантаження і також нарощують її до руйнування зразка.
Повільне нарощування навантаження збільшується із кроком 0,1а (де «а» – атмосферний тиск). Навантаження збільшують доти, доки зразок не зруйнується або поки його деформація (зсув) не перевищить 5 мм.
Дані досліджень заносять у графік, де вздовж осей позначають розмір навантаження (зусилля, що зсуває) і величину зсуву. За даним графіком визначають внутрішнє тертя ґрунту, питомий опір зрізу та його питоме зчеплення.
Отримані показники порівнюють із позначеними допустимими характеристиками ґрунтів, зазначеними у ГОСТі. Після цього виносять рекомендації щодо можливості будівництва будівлі на даному грунті.
Коли проводять дослідження
Дослідження міцності грунтів проводиться в ході геолого-розвідувальних робіт перед будівництвом будівлі. Особливо це важливо для багатоповерхових висотних будівель, які мають значну вагу і повинні витримувати великі вітрові навантаження.
Забір ґрунту для випробувань на приладах називають монолітом. Його беруть із шурфів – свердловин, глибина яких дорівнює глибині фундаменту майбутнього будинку. Пробу ґрунтів беруть через кожні 1-2 м вздовж усієї глибини шурфу. Як зразки для досліджень беруть проби з неруйнованою внутрішньою структурою грунту (без перекопування, розпушування та ін.).
Випробування на приладах проводять на зразках у сухому та водонасиченому (намоклі) стані, а також на попередньо ущільнених зразках або без їх попереднього ущільнення.
Геодезична розвідка. Так виглядає проба ґрунту
Прилади для визначення міцності
Для лабораторних досліджень використовуються такі прилади:
- Пристрій компресійного стиснення ГТ1.1.4 – вимірює деформованість, просідання грунту.
- Установки тривісного стискування ГТ0.3.10., ГТ0.3.13., ГТ0.3.14.
- Установки для одноплощинного зрізу ГТ0.2.1., ГТ1.2.9.
- Встановлення попереднього ущільнення зразків ГТ1.2.5. та прилад для ущільнення ГТ1.4.1
- Установки одновісного стиснення ГТ0.5.3., ГТ0.5.4
- Установки стискування та розтягування для дослідження скельних ґрунтів ГТ0.6.3., ГТ0.6.4.
- Установка одноплощинного зрізу для мерзлого ґрунту ГТ0.2.2.
- Пристосування для підготовки зразків.
За допомогою лабораторних досліджень визначають характеристики міцності грунту.
Міцність ґрунтів: характеристики
Деформаційні властивості ґрунту вимірюються такими показниками:
- Міцність ґрунту – здатність чинити опір зовнішньому впливу – оцінюється межею міцності на одновісне стиск (максимальним навантаженням, яке ґрунт витримує без руйнування). Вимірюється у МПа.
- Кут тертя - залежить від виду грунту, для пісковиків дорівнює 25-45 одиниць, для пилуватих глин - від 7 до 30 одиниць. Також показником характеристик міцності грунту є коефіцієнт внутрішнього тертя.
- Питоме зчеплення – опір питомих зв'язків усередині ґрунту переміщенню його частинок. Вимірюється в кПа або кгс/см2.
- Модуль деформації Е (характеристика жорсткості ґрунту) – коефіцієнт залежності деформації від напруги.
Характеристики міцності ґрунту можуть змінюватись в залежності від пори року, водонасичення, температури.
Що впливає на міцність ґрунту?
Що впливає на деформаційні характеристики ґрунтів:
- Гранулометричний склад ґрунту (розмір його частинок). Чим дрібніші частки, тим вища щільність і нижчі деформаційні властивості.
- Пористість грунту (чим щільніше грунт, тим вище її характеристики міцності і нижче здатність деформуватися під навантаженням).
- Вологість ґрунту (намокання ґрунту знижує характеристики міцності).
- Коливання підземних вод (підйом їх рівня знижує властивості міцності грунту).
Робота геодезистів – початок будівництва Визначення деформаційних властивостей ґрунтів потребує професійних знань та геологічних розрахунків.
Міцні та деформаційні характеристики ґрунтівоновлено: Лютий 26, 2018 автором: zoomfund
Як відомо, під дією тиску ґрунт деформується. Характер і величина деформації залежать від природи ґрунту, способу навантаження та граничних умов деформування ґрунту. Деформаційні властивості ґрунтів визначають такі основні природні фактори: 1) структура та текстура; 2) склад та концентрація порового розчину; 3) хіміко-мінералогічний склад скелета ґрунту; 4) температура довкілля. Вплив тих чи інших природних чинників деформируемость грунтів залежить головним чином структури грунту, тобто. від дисперсності, щільності та розташування частинок у просторі та зв'язків між частинками. Залежно від способу навантаження грунту розрізняють деформації при статичному (ступінчастому), ударному та динамічному способах застосування тиску. Найчастіше деформаційні властивості ґрунтів підстав споруд визначають при статичному навантаженні. В особливих випадках деформаційні властивості ґрунтів визначають при дії ударного навантаження (трамбування, вибух і т.п.), при вібрації, а також при дії гідростатичного, переважно негативного (капілярного) тиску, що виникає при водозниженні в дисперсних ґрунтах.
Деформаційні властивості дисперсних ґрунтів визначаються їх стисливістю під навантаженням, обумовленим усуненням частинок щодо один одного і відповідно зменшенням обсягу пір, внаслідок деформації частинок породи, води, газу. При визначенні стисливості ґрунтів розрізняють показники, що характеризують залежність кінцевої деформації від навантаження та зміна деформації ґрунту у часі при постійному навантаженні. До першої характеристики показників відносяться коефіцієнт ущільнення, коефіцієнт компресії, модуль осідання, до другої - коефіцієнт консолідації.
Деформаційні властивості ґрунтів визначають як у лабораторних умовах на зразках з порушеними чи непорушеними структурними зв'язками, так і в польових умовах. Лабораторні випробування до теперішнього часу є основним методом вивчення властивостей ґрунтів, оскільки дозволяють порівняно просто передавати різні тиски на ґрунт, досліджувати поведінку ґрунту в широких діапазонах зміни фізичного стану та умов навколишнього середовища, моделювати складні випадки роботи ґрунту в основі чи тілі споруд. Польові методи випробування дозволяють більш правильно відобразити вплив текстурних особливостей ґрунту на його деформованість.
Для дослідження стисливості ґрунтів у польових умовах застосовують пресіометр - прилад, заснований на обтисканні та вимірі деформації ґрунту, що знаходиться в стінках необсадженої свердловини, та визначенні модуля стисливості.
20. До основних характеристик міцності грунтіввідносяться: опір зсуву ґрунту по ґрунту та по поверхнях змерзання; опір стиску, розтягуванню; зчеплення та кут внутрішнього тертя, еквівалентне зчеплення.
Розрізняють простий і складний напружені стани в ґрунті.
Просте напружене стан відповідає прояву однієї з видів напруг: стискування, розтягування, зсуву. Напружений стан у масиві грунту відповідає складному напруженому стану, коли виявляються одночасно при різному поєднанні всі види простих напружених станів.
Вони дозволяють прогн-ти опади споруд, визначати стійкість порід у тому підставі, а при конструюванні фундаментів гранично використовувати несучі здатність грунтів. Показниками, що виражають опір порід зсуву, дають можливість проектувати закладення укосів гребель, насипів, дамб, бортів кар'єрів з мінімальним обсягом земляних робіт, визначати стійкість схилів і зсувів, визначати рац-е перетин і стійкість різних споруд у т.ч. бетонних гребель. Стисненняпороди називають її здатність до зменшення обсягу під впливом навантаження При стисканні породи вертикальним навантаженням в умовах вільного бічного розширення при одновісному стисканні відносною деформацією (е) називають відношення величини абсолютного зменшення навантаженого зразка (Δh) до його початкової висоти (h 0) е=Δh/h 0 Залежність між напругою (δ) та величиною віднос-й деформації (е) при навантаженнях менше межі пропор-сти визначається виразом: δ=Ее (Е - модуль пружності).
Опір зрушенню. Міцні властивості порідвизначаються низкою показників, які стосуються категорії прямих розрахункових показників. Міцність порід характеризується здатністю чинити опір зрушуючим зусиллям (опір до зсуву). Зрушенням називається процес деформації та руйнування породи внаслідок усунення однієї її частини щодо іншої. Зрушення по даному майданчику викликається дотичною напругою до неї. Опір зсуву залежить від величини вертикального навантаження, прикладеного до зразка. Міцність порід оцінюється в основному за теорією Мора, згідно з якою руйнування тіла відбувається при певному граничному співвідношенні нормальних і дотичних напружень.
Визначення міцнісних та деформаційних характеристик виконуються як у лабораторних, так і в польових умовах, при простому та складному напруженому станах. Основними видами випробувань є: одновісний стиск; розрив; зсув; кручення; компресія; осесиметричне тривісне стиснення вертикальним і радіальним навантаженням; осесиметричне тривісне стиснення з крученням; осесиметричне стиск порожнистого циліндра з крученням; тривісне стиск із незалежним завданням всіх трьох головних напрямів; динамометричне випробування у релаксаційно-повзучому режимі.
21. Реол. св-ва ґрунтів.При інженерно-геологічній оцінці порід ці властивості мають дуже важливе значення. Однак роль кожного з них при цьому неоднакова, що залежить від складу пород.1) Водостійкість. Визначення водостійкості найбільш важливо в оцінці глинистих порід, які під впливом води втрачають зв'язність і змінюють консистенцію чи розмокають і розпадаються. Швидкість і характер розмокання характеризують водостійкість. Зміна властивостей глинистих порід відбувається при зволоженні. Висихання вологих глинистих порід іноді супроводжується їх розтріскуванням, зміною монолітності, зменшенням обсягу (усадкою). Вода, впливаючи на породи, може також розчиняти, вилуговувати водорозчинні частини і тим самим змінювати їх властивості. 2) Вологоємність. Під вологоємністю породи розуміється її здатність вміщувати і утримувати певну кількість води. Відповідно до цього розрізняють породи: вологоємні (глини, суглинки), середньовологомісткі (скпеси, піски м/з, с/з, пилуваті) і невлагоємкі (піски с/з, к/з, гравій тощо). Стосовно пород невлагоемким слід говорити про їхню водоємність. У вологоємних порід розрізняють повну, капілярну та молекулярну вологоємність. Повна вологоємність повне насичення породи водою, тобто. заповнення всіх її пір. Порівнюючи природну вологість породи з вологістю, що відповідає повній вологоємності, судять про рівень її водонасичення. Капілярна вологоємність відповідає не повне насичення породи водою, а таке, коли водою заповнені тільки капілярні пори. Під молекулярною вологоємністю розуміється здатність порід утримувати певну кількість фізично пов'язаної води. Максимальна кількість фізично пов'язаної води, яку може утримати порода на поверхні своїх частинок, називається максимальною молекулярною вологоємністю. З піщаних порід насичених водою не вся вода може витікати вільно, а лише та частина, яка підкоряється силі тяжіння. Здатність піщаних та інших уламкових порід, насичених водою, віддавати її шляхом вільного стікання, характеризує їхню водовіддачу. Таку здатність мають невологоємні породи. Водовіддача порід приблизно дорівнює різниці між повною їх вологоємністю (W п) і максимальною молекулярною: W відд = W п -W м Характеристика водовіддачі порід має важливе значення при вирішенні багатьох практичних питань, наприклад при проектуванні дренажів, приток води в котлован і т.д . 3) Капілярність. При значному підвищенні вологості піщаних та особливо глинистих порід знижуються їх будівельні якості. Зволоження води може бути зумовлене інфільтрацією води з поверхні землі або надходженням її знизу з будь-якого водоносного горизонту під впливом напору капілярних сил. Капілярні сили утворюють капілярну зону над рівнем ґрунтових вод, у межах якої спостерігається підвищене зволоження або насичення порід. При інтенсивному випаровуванні капілярних вод відбувається засолення ґрунтів, утворення солончаків. Відомо, що максимальна висота капілярного підняття в т/з та м/з пісках може досягати 1,5-2,0 м, у глинистих породах 3-4 м. У крупнозернистих породах вона мала і практичного значення не має. 4) Водопроникність. До основних водних властивостей порід належить водопроникність, тобто. здатність пропускати крізь себе воду під впливом напору. Дані, що характеризують водопроникність пухких уламкових і глинистих порід, має широке застосування в практиці для визначення приток у будівельні котловани, підземні виробки, способів осушення і т.д. Водопроникність пісків, галечників та ін. пухких відкладень залежить від їхньої пористості та шпаруватості. Глинисті породи при невеликих напорах дуже проникні, т.к. розмір часу в них малий. Рух води та інших рідин через пористі середовища (породи) називається фільтрацією. Отже, водопроникність піщаних та глинистих порід – це їхня фільтраційна здатність. Мірою водопровідності гірських порід є коефіцієнт фільтрації. В інженерно-геологічній практиці користуються головним чином швидкісним виразом коефіцієнта фільтрації, виходячи з рівняння v = K ф I (k). Якщо I=1, то v=K ф м/сут, см/сут.
У глинистих породах ефективна пористість завжди значно менша за загальну пористість і часто дорівнює нулю, т.к. поровий простір значною мірою зайнятий фізично зв'язковою водою.
22. Релаксація.При навантаженні постійною силою F виникають деформації,
що розвиваються у часі. Для припинення розвитку цих деформацій необхідно зменшувати силу за деяким законом F(t). З позиції статистичної фізики релаксацію можна розглядати як процес встановлення статистичної рівноваги у фізичній системі, коли мікроскопічні величини, що характеризують стан системи (напруги), асимптотично наближаються до своїх рівноважних значень. Характеристика явища розслаблення напруг є час релаксації, рівне часу за яке напруга зменшується в e раз, яке характеризує тривалість «осідлого життя» молекул, тобто визначає рухливість матеріалу. Час релаксації по-різному у різних тіл. Для скельних ґрунтів час релаксації змінюється сотнями та тисячами років, ДЛЯ скла – БІЛЯ ста років, а для води – 10-11 с. Наприклад, гірські породи, що формують земну кору, володіють часом релаксації виміряним тисячоліттями, у повітря 10-10, у води 10-11, у льоду сотні секунд. Якщо тривалість дії сил на ґрунт менша від періоду релаксації, то розвиватимуться в основному пружні деформації.
Таким чином, у межах 100-1000 секунд лід поводиться як пружне тіло (наприклад, тендітно руйнується при ударі в умови великого навантаження). При зменшенні навантаження лід тече як в'язка рідина. Аналогічна поведінка - тендітна руйнація при швидкому додатку навантаження і в'язкий перебіг при тривалому впливі навантаження - виразно проявляється у мерзлих ґрунтів.
Якщо ж час дії сили на ґрунт перевищує час релаксації, то у ґрунті виникають незворотні деформації повзучості та течії. Іншими словами, залежно від відношення часу дії сили до часу релаксації тіло поводитиметься як тверде або рідке. Період релаксації є "основною константою, що поєднує властивості твердих і рідких тіл. Величина часу релаксації може бути визначена з відношення в'язкості г| до модуля пружності (зсуву): Для твердоподібних тіл, до яких відносяться дисперсні та скельні грунти, характерна наявність граничної напруги зсуву Х , званого межею плинності і збігається з межею пружності
23-24. Основні фізико-хімічні властивості ґрунтів . До цих властивостей відносяться властивості, що виявляються в результаті фізико-хімічної взаємодії між компонентами ґрунтів. До них відносяться корозійні властивості ґрунтів, дифузійні, осмотичні, адсорбційні, а також липкість, пластичність, набухання, розмокання, усадка та інші властивості порід. Корозійні властивості: корозією називається процес руйнування матеріалів внаслідок їх хімічних, електро – хімічних або біо – хімічних взаємодій із навколишнім середовищем. Підземна корозія виявляється у руйнуванні будівельних металевих матеріалів, споруд та трубопроводів за її взаємодії з грунтами. Основними причинами підземної корозії є: 1) вплив ґрунтової вологи на металеву конструкцію; 2) явище електролізу. Ці явища виникають навколо трубопроводу, а також на ділянках, де використовують трамвайний та залізнично-дорожній рух. Подібне руйнування виникає в ґрунтах, внаслідок впливу блукаючих електричних струмів на воду – сольовий розчин у порах ґрунту, який внаслідок такої взаємодії стане агресивним електролітом CISO4; 3) дії мікроорганізмів, що знаходяться в ґрунтах, що викликають біокорозію. Загалом корозія ґрунтів залежить від багатьох факторів. До основних відносяться хімічний склад ґрунтів і в першу чергу склад і кількість розчинених солей, а також вологість ґрунтів, вміст у них газів, структури ґрунтів, їх електропровідність та наявність бактерій. Дифузія (від лат. Diffusion - поширення, розтікання, розсіювання), рух частинок середовища, що призводить до перенесення речовини і вирівнювання концентрацій або встановлення рівноважного розподілу концентрацій частинок даного сорту в середовищі. Осмос (від грец. Osmos – поштовх, тиск), одностороннє перенесення розчинника через напівпроникну перегородку (мембрану), що відокремлює розчин від чистого розчинника або розчину меншої концентрації. Дифузія та осмос веде до перерозподілу іонів речовини та молекул води та найбільш речовинно проявляються у глинистих ґрунтах. Осмос у глинах може викликати деформації набухання чи усадки. Наприклад, якщо помістити засолений глинистий ґрунт у прісну воду, то відбудеться осмотичне всмоктування води і як наслідок набухання ґрунту. На практиці таке набухання може відбуватися у різних каналах, прокладених у засолених ґрунтах після їх затоплення прісною водою. Якщо буде місце зворотне співвідношення концентрацій, тобто розчин у ґрунтах буде більш прісний, ніж у каналі, то відбудеться осмотичний відсмоктування води з ґрунтів в результаті їх усадки. Адсорбція грунтів називається їх здатність поглинати з розчинів, що проходять, певні частинки або елементи речовини. Існують кілька видів адсорбцій: механічна (затримування частки з допомогою зміни часу); фізична (за рахунок молекул взаємодіючих між частинками з розчину та поверхневих пор); хімічна (за рахунок хімічних взаємодій); біологічна (за рахунок дії рослин та різних мікроорганізмів). Окремі види адсорбції можуть виявлятися спільно (фізико-хімічна адсорбція).
25. Усадка ґрунту . Усадкою ґрунту називається зменшення його обсягу в результаті видалення води при висиханні або під впливом фізико-хімічних процесів (осмос та ін.). В результаті усадки ґрунт стає щільнішим і після висихання - навіть твердим. Ущільнення глинистого ґрунту при усадці збільшує його опір деформаціям, але наявність тріщин, що зазвичай супроводжують усадку, підвищує водопроникність та зменшує стійкість поверхневого шару ґрунту у схилах. В умовах сухого та жаркого клімату усадкові тріщини розбивають масив глинистого ґрунту на глибину до 7-8 м і більше. У максимальному ступені усадка проявляється в глинах; іншим зв'язним породам вона властива менше.
Липкість ґрунту проявляється при вологості, більшій, ніж Wm; найбільшого значення вона досягає у глинистих ґрунтів. Липкість глин зростає зі збільшенням зовнішнього тиску та зменшенням вологості, її максимальне значення у більшості випадків досягається за максимальної молекулярної вологоємності. Липкість грунту залежить від категорій води, що міститься в грунті, особливостей його хіміко-мінеральної частини, площі контакту грунту з предметом та ін. Тому липкість ґрунту є одним із факторів, що визначають умови роботи ковшів, дорожніх та ґрунтообробних машин. Прилипання ґрунту до поверхні землерийних і транспортних машин і механізмів викликає зниження їхньої продуктивності при виконанні розкривних робіт на кар'єрах, при розробці котлованів і т.д.
Водоміцність- це здатність ґрунтів зберігати механічну міцність та стійкість при взаємодії з водою. Взаємодія порід з водою може бути статичним та динамічним: вплив спокійної води викликає явища набухання та розмокання, гідродинамічний вплив – процес розмиву.
Розмокання- це здатність глинистих порід при вбиранні води втрачати зв'язність і перетворюватися на пухку масу з частковою або повною втратою несучої здатності. Інтенсивність процесу розмокання залежить від характеру структурних зв'язків, складу та стану ґрунтів. Швидкість та інтенсивність розмиву залежать як від характеру водного впливу, так і від реакції породи на цю дію - розмивається. Різка зміна водоміцності (наприклад, в результаті вивітрювання) може призвести до значного зниження несучої здатності ґрунтів основ споруд та виникнення обвальних та зсувних явищ у бортах будівельних котлованів та глибоких кар'єрів.
Розмиваєтьсянайчастіше оцінюється коефіцієнтом опірності гірських порід розмиву.
Пластичністьґрунтів називається здатність їх змінювати свою форму (деформуватися) без розриву суцільності в результаті зовнішнього впливу та зберігати отриману при деформації нову форму після того, як зовнішня дія припиняється. Пластичні властивості грунтів тісно пов'язані з вологістю і змінюються в залежності від кількості та якості води, що знаходиться в грунті. Перехід глинистої породи з однієї форми консистенції в іншу відбувається за певних значень вологості, які отримали назву характерних вологостей або меж. В інженерно-геологічній практиці найбільшого поширення набули верхній та нижній межі пластичності. Межі пластичності та кількість пластичності широко використовуються при класифікації глинистих ґрунтів, визначенні розрахункових опорів ґрунтів та приблизній оцінці стійкості ґрунтів у котлованах, виїмках тощо.
Набуханнямґрунту називається збільшення його обсягу при взаємодії з водою. Набухання ґрунтів часто спостерігається при проходженні котлованів і виїмок і призводить до деформації кріплення, полотна доріг, фундаментів та ін. Для визначення набухання запропоновано кілька способів, які можуть бути об'єднані в п'ять груп, що ґрунтуються на оцінці набухання: 1) по теплоті набухання; 2) за тиском набухання; 3) за обсягом осаду, седиментованого в рідині; 4) за кількістю (обсягом або вагою) води, що викликала набухання; 5) за приростом обсягу ґрунту при набуханні.
Найбільшого поширення у практиці інженерно-геологічних робіт отримав спосіб вивчення набухання з приросту обсягу ґрунту у процесі насичення його водою (у тому вигляді, як він розроблений А. М. Васильєвим).
26. Рух води та інших рідин через пористі середовища (породи) називається фільтрацією. Отже, водопроникність піщаних та глинистих порід – це їхня фільтраційна здатність. Мірою водопровідності гірських порід є коефіцієнт фільтрації. В інженерно-геологічній практиці користуються головним чином швидкісним виразом коефіцієнта фільтрації, виходячи з рівняння v = K ф I (k). Якщо I=1, то v=K ф м/сут, см/сут. Швидкість руху води через пористі середовища (гірські породи) прямо пропорційна гідравлічному градієнту, тобто. відношенню діючого натиску до довжини шляху фільтрації. Це найважливіший закон водопроникності піщаних та глинистих порід – закон ламінарної фільтрації.
Швидкість руху води визначається також рівнянням: v=Q/F (Q – кількість води, що фільтрується через породу, м 3 ; F – площа поперечного перерізу, м 2 , через яке фільтрується вода). Так як рух води відбувається тільки по порах, то дійсна швидкість фільтрації (виходячи з меншої площі дійсного перерізу породи) більша. Справжній коефіцієнт фільтрації: K фд = K ф / n (n - пористість). Дійсний коефіцієнт фільтр-і іноді називається коефіцієнтом швидкості фільтрації. У піщаних породах До фд завжди більше коефіцієнта фільтрації, опред-го безпосередньо в лаб-их усл-ях. У глинистих породах ефективна пористість завжди значно менша за загальну пористість і часто дорівнює нулю, т.к. поровий простір значною мірою зайнятий фізично зв'язковою водою. У будівництві фільтраційні властивості ґрунту (його водопроникність) пов'язані: 1. З інженерними завданнями (фільтрація берегів у результаті будівництва гребель). 2. З питаннями тимчасового зниження рівня ґрунтових вод (У.Г.В.) для осушення котлованів. Лабораторний прилад для визначення фільтраційних властивостей грунтів є посудиною з пористим днищем (див. схему), в який міститься пісок. Зверху заливається вода та вимірюється її витрата (фільтрація через зразок піску) з різними інтервалами часу. Якщо в глинистому грунті створюється гідравлічний градієнт менший від початкової величини, фільтрації в грунті немає і такий грунт є водоупором. Філ-ні хар-ки грунтів застосовуються при: 1.Расчете дренажу. 2.Визначення дебіту джерела підземного водопостачання. 3.Розрахуйте осад споруд (підстав) у часі. 4.Штучне зниження У.Г.В. 5.Расчете шпунтового огородження при відкопуванні котлованів, траншей.
Відзначимо ряд особливостей, хар-х для вічномерзлих ґрунтів після їх розморожування:
Максимальні значення водопроникності відзначені в зонах тектонічного дроблення, причому згасання з глибиною не спостерігається, що пояснюється великим вмістом льоду, спричиненого розпучуванням дисперсного заповнювача. Після витаювання льоду утворюються потужні фільтраційні ходи.
Водопроник-ть вічномерзлих ґрунтів після їх відтавання зазвичай змінна в часі, оскільки знаходиться під впливом двох протиборств-х факторів. З одного боку, порожнечі, щойно утворилися в розпученому масиві після витаювання льоду, прагнуть закриття під дією ваги вищих грунтів або навантажень від споруд, внаслідок чого водопро-ть повинна зменшуватися. З іншого боку, тонкодисперсний заповнювач, який після витаювання льоду не має структури, забезпеч-й його фільтр-ю міцність, здатний розмиватися філ-ним потоком. Це спричиняє збільшення водопр-сти порід. Фільтр-ю здатність вічномерзлих порід оцінюють за результатами дослідних робіт на попередньо відтанутих ділянках або непрямими методами. До косв-м методів оцінки водопр-сті вічномерзлих ґрунтів відносяться: розрахункові; порівняння залежностей показників водопрон-сті від тріщинуватості для талих і мерзлих ґрунтів; повітряного випробування свердловин; геофізичні. Всі ці методи мають оцінний характер.
Механічними називають властивості, які надають вирішальний вплив на деформацію та міцність ґрунту під навантаженням.
Деформації ґрунтів під навантаженням супроводжуються складними процесами: стисненням твердих частинок, стиском води та повітря, що знаходяться в порах ґрунту, руйнуванням зв'язків між частинками та їх взаємним зміщенням, зміною товщини плівок води та відтисканням вільної води з пір ґрунту.
Ці процеси призводять до деформацій, які можна розділити на пружні, тобто зникають після зняття навантаження, і залишкові.
Навантаження на ґрунтову основу можна збільшувати доти, доки не настає різкого збільшення деформацій основи, пов'язаної з розвитком у ньому зрушень. Чим вище опірність ґрунту зсуву, тим більше навантаження він може сприйняти.
Опір ґрунту зсуву. Міцність ґрунтів в основі залежить головним чином від опору зсуву частинок щодо один одного внаслідок наявності між ними сил тертя та зчеплення. Опір взаємному зсуву двох частинок або двох груп частинок можна схематично проілюструвати з прикладу зсуву двох тіл.
Стисливість ґрунтів та їх компресійні випробування. Модуль деформації ґрунтів. Характерні властивості ґрунтів змінювати під впливом навантаження свій, об'єм внаслідок пружного обтиснення або обтиснення із взаємним переміщенням частинок без порушення суцільності називають їх деформативними властивостями. Основними характеристиками деформативних властивостей ґрунтів є модуль загальної деформації та коефіцієнт бічного розширення.
Деформаційні властивості характеризують поведінку ґрунту під навантаженнями, що не перевищують критичні і, отже, не призводять до руйнування. Ці властивості можна виразити двома парами показників: або модулем деформації та коефіцієнтом Пуассона, або модулями зсуву та об'ємного стиснення.
Міцні властивості характеризують поведінку ґрунту під навантаженнями, рівними або перевищують критичні, і визначаються тільки при руйнуванні ґрунту. Зрушення та розрив - два основні механізми втрати міцності тілом. Зрушення відбувається під впливом дотичних сил; при зрушенні одна частина тіла переміщається щодо іншої. Розрив тіла відбувається під дією нормальних розтягуючих, сил і морфологічно виражається у вигляді тріщин та відділенні однієї частини тіла від іншої. Основним показником міцності ґрунтів є їх опір зсуву; опір розриву визначається значно рідше. У практиці інженерно-геологічних досліджень часто визначають опір ґрунтів одновісному стиску.
Кінець роботи -
Ця тема належить розділу:
Структура, завдання геології, її роль будівельній галузі
У будівельній практиці будь-які гірські породи і ґрунти називають ґрунтами ґрунт являє собою мінеральну або органомінеральну дисперсну фазову.. і гірські породи які знаходяться у верхній частині літосфери і є.. аналізу для вибору оптимальних проектних рішень щодо розміщення спорудження конструкцій та способів виробництва.
Якщо Вам потрібний додатковий матеріал на цю тему, або Ви не знайшли те, що шукали, рекомендуємо скористатися пошуком по нашій базі робіт:
Що робитимемо з отриманим матеріалом:
Якщо цей матеріал виявився корисним для Вас, Ви можете зберегти його на свою сторінку в соціальних мережах:
| Твітнути |
Всі теми цього розділу:
Історія розвитку геології. Основні етапи розвитку
Як наука історична геологія почала формуватися на рубежі 18-19 століть, коли У.Сміт в Англії, а Ж.Кюв'є та А. Броньяр у Франції дійшли однакових висновків про послідовну зміну шарів і нах
Які завдання інженерної геології у будівництві
У процесі інженерно-геологічних досліджень збирають відомості про фізико-географічну обстановку, клімат, рослинність, тваринний світ, про досвід будівництва та експлуатації споруд, еконо
Методи, що використовуються в інженерній геології
За допомогою геофізичних методів можна вирішити низку важливих інженерно-геологічних завдань. При проведенні інженерно-геологічних досліджень часто використовують: електрор
Основна технологічна послідовність проектування споруд
Інженерно-геологічні дослідження потрібні для визначення особливостей геологічної будови ділянки будівництва. Розвідувальні роботи включають буріння свердловин, відбір зразків гру
Які гіпотези про походження Землі Ви знаєте
Гіпотеза Канта-ЛапласаВони вважали, що прародителькою Сонячної системи є розпечена газово-пилова туманність, що повільно оберталася навколо щільного ядра в центрі. Під у
Опишіть будову земної кулі та її зовнішні та внутрішні оболонки
Будова земної кулі стало результатом складних процесів, що протікають як у надрах Землі, і на її поверхні. Земля має форму геоїду (грец. ge - земля, eidos - вид), тобто кулі, кілька
Що вивчає палеонтологія
Палеонтологія (від др.-грец. παλαιοντολογία) - наука про викопні останки рослин і тварин, що намагається реконструкція
Що вивчає геотектоніка
Геотектоніка - розділ геології, наука про будову, рухи та деформації літосфери, про її розвиток у зв'язку з розвитком Землі в цілому. Геотектоніка становить теоретичну серцевину всієї геології
Основні риси рельєфу земної поверхні
Найбільш характерна риса лику Землі - антиподальне, тобто протистоїть, розташування океанічних та материкових просторів. Антиподами материків з одного боку глобуса служать океани на прот
Основні тектонічні структури
Тектонічні структури – це великі ділянки земної кори, обмежені глибинними розломами. Будова та рухи земної кори вивчає геологічна наука тектоніка. Як ви вже знаєте, круп
Тектонічні рухи земної кори
Тектонічними порушеннями називаються переміщення речовини земної кори під впливом процесів, що у більш глибоких надрах Землі. Ці рухи викликають тектонічні порушення, тобто змін
Як визначаються елементи залягання пласта
Елементи залягання геологічних кордонів (пластів, поверхонь напластування та незгод, тектонічних) не завжди вдається виміряти в оголеннях. Їх можна визначити: за видимими нахилами в оголений
Складки та їх елементи
Серед складок виділяються елементарні типи складок – антиклінальні та синклінальні, нейтральні, а також антиформи та інформи. Антиклінальними складками або антикліналями називаються ізг
Елементи складки
У складці виділяються такі елементи – замок або склепіння, крила, осьова поверхня, осьова лінія або вісь складки, шарнір складки, гребінь і кіль, гребенева та кільова поверхня, лінія перегину та
Типи розривних та нерозривних порушень (дислокацій)
Розривні порушення. Виділяється три основних типи розривних порушень, що впливають формування ландшафтної структури території. У першому випадку за розривними порушеннями виникає ослаблення
Що називається платформою і яку її будову
Платформа – відносно стійкий блок континентальної кори. Платформи є великі малорухливі ділянки земної кори - найбільш стійкі брили, створюють її твердий каркас. Будівництво
Перерахуйте основні властивості мінералів
Довгий час основними характеристиками мінералів були зовнішня форма їх кристалів та інших виділень, а також фізичні властивості (колір, блиск, спайність, твердість, щільність та ін.), що мають
Перерахуйте процеси мінералоутворення
ПРОЦЕСИ МІНЕРАЛОУТВОРЕННЯ - фізико-хім. процеси, що протікають у земній корі і викликають освіту, зміну та руйнування м-лів. Класифікація П. м. заснована, з одного боку, на джерелі
Найважливіші породоутворюючі мінерали
Серед великої різноманітності природних мінералів лише невелика їх частина бере участь у освіті гірських порід. До цих мінералів, званих породоутворюючими, відносяться кварц, польові шпати,
Навіщо потрібна шкала Мооса
Для виміру твердості мінералів робилися спроби застосувати всілякі методи, засновані на опорі каменів дряпанню, стирання, свердління, деформації поверхні ... Але ці спроби не і
Інженерно-геологічні особливості магматичних та метаморфічних гірських порід
Інженерно-геологічні особливості метаморфічних гірських порід Фізико-механічні властивості метаморфічних гірських порід багато в чому близькі до магматичних,
Які форми інтрузивних тіл ви знаєте
Теоретично інтрузивні тіла бувають будь-яких розмірів та будь-якої форми, проте зазвичай їх можна віднести до одного з різновидів, що характеризуються певними розмірами та формою. Дайки - пла
Які види метаморфізму ви знаєте
Метаморфізм є складним фізико-хімічним явищем, обумовленим комплексним впливом температури, тиску та хімічно активних речовин. Він протікає без істот
Які фактори зумовлюють метаморфізм
Метаморфізм – перетворення гірських порід під дією ендогенних процесів, що викликають зміну фізико-хімічних умов у земній корі. Перетворенню можуть піддаватися будь-які гірські породи - про
Які метаморфічні породи вам відомі
Метаморфічні гірські породи - результат перетворення порід різного генези, що призводить до зміни первинної структури, текстури та мінерального складу відповідно до нової фізико-хімічно.
Гірські породи біохімічного походження
Порода біохімічного походження. Залежно від складу виділяють крем'янисті (трепел, опоки, деякі яшми), карбонатні (вапняки, доломіти, мергелі) і фосфатні породи.
Фізичні властивості ґрунтів. Показники фізичних властивостей ґрунтів. Методи їх визначення
физич.св-ва грунтів: щільність, вологість, міцність, зчеплення, кусковатість, розпушування, кут природного укосу і розмивається. Щільністю р називається відношення маси ґрунту, вк
Щільність ґрунтів, основні показники
Щільністю р називається відношення маси ґрунту, включаючи масу води в його порах, до об'єму, що займає цим ґрунтом. Щільність піщаних та глинистих ґрунтів - 1,5...2 т/м3; напівскельних нерозпушених
Основні властивості глинистих порід
Особливі властивості глинистих порід багато в чому визначаються кристалохимическими особливостями глинистих мінералів та його високої дисперсностью (тобто надзвичайно малим розміром часток) . Найбільш ти
Визначення опору ґрунтів зсуву. Формула Кулону. Прилади. Побудова графіків. Паспорт зсуву
Опір ґрунтів зсуву є їх найважливішим показником міцності. Воно необхідне для розрахунку стійкості та міцності основ, оцінки стійкості укосів, розрахунку тиску ґрунтів на п
Яка гірська порода найміцніша
Глибинні гірські породи (магматичні) характеризуються високою щільністю, морозостійкістю і малим поглинанням. Основні види глибинних гірських порід - граніти, сієніти, габро, лабра-дорити
Фізико-хімічні властивості ґрунтів, їх значення у будівельній практиці. Тиксотропія
Фіз.св-ва: У першу чергу до фізичних властивостей відносяться: питома та об'ємна маса, а також шпаруватість (порізність) ґрунтів. Відношення твердої фази сухого ґрунту до ваги рівного об'єму води п
Ґрунт як багатофазна система. Характер структури зв'язків у ґрунті
Дисперсні ґрунти є багатофазною системою. Вони складаються з двох або більше речовин, розподілених одна в одній. Прикладом такої системи є глиняста суспензія, що складається.
Масив гірських порід як об'єкт інженерно-геологічного дослідження
На основі інженерно-геологічних даних масиву гірських порід обирають оптимальні проектні рішення розробки родовища, у зв'язку з чим витрати на інженерно-геологічні роботи виправдовуються.
При взаємодії з інженерними спорудами
Залежно від гірничо-геологічних умов та характеру проектованих гірничих робіт поведінка та властивості гірських порід масиву приблизно відображають механічними закономірностями різних ідеаліз.
Оцінка тріщинуватості, заходи боротьби
Ступінь тріщинуватості порід разом з іншими тектонічними порушеннями характеризує структуру масиву гірських порід, її просторову неоднорідність та анізотропність властивостей. Вона впливає на про
Критерії оцінки ступеня тріщинуватості
Критерієм кількісної оцінки ступеня тріщинуватості вибирають показники, що враховують розміри та густину тріщин. Розрізняють три види показників: лінійна
Різновиди тріщин
Тріщини є плоскі розриви суцільного середовища у разі, якщо їх величина на порядок і більше перевищує міжатомні відстані в кристалічній решітці. Виділяють тріщини трьох порядків:
Характеристики тріщинуватості
Від ступеня тріщинуватості залежить правильний вибір системи розробки та параметрів буропідривних робіт. За старих часів тріщинуватість оцінювали акустичним методом, ударяючи по породі молотком і вислуховуючи.
Теорії походження підземних вод
1. Інфільтраційна теорія. Основні положення: підземні води походять з атмосферних опадів, які по найдрібніших канальцях гірських порід проникають у землю, де і накопичуються, що відбувається н
Підземний та поверхневий стік
Поверхневий стік, процес переміщення води земною поверхнею під впливом сили тяжіння. Поверхневий стік ділиться на схиловий та русловий. Схиловий стік утворюється з
Фізичні властивості підземних вод
Відповідно до ГОСТ, до фізичних властивостей підземних вод відносяться також щільність, в'язкість, електропровідність, радіоактивність та ін. Щільність води - маса води, нах
Основні хімічні компоненти підземних вод
іонно-сольовий склад. Підземна вода не зустрічається у хімічно чистому вигляді. У ній виявлено понад 60 елементів періодичної системи Менделєєва. Основні компоненти (іони), що визначають хімічно
Агресивність та жорсткість підземних вод
Найчастіше аналізи води проводяться на пробах, де загальна кількість розчинених твердих речовин становить лише невелику частку одного відсотка загальної ваги проби води. Тому мінералізацію води
Формула Курлова
Курлов, 1921, - псевдоформула, що наочно зображує основні властивості хім. сост. води. У чисельнику дробу пишуть аніони, у знаменнику - катіони, присутні у кількості понад 5%-екв. (з розрахунку
Розвантаження
Верхня частина земної кори, що залягає вище рівня грунтових вод, називається зоною тимчасового утримання води або зоною аерації. Зона аерації вимірюється від 0 (болота) до 50-100 (пустелі) зони живлення
Розвантаження
Ґрунтовими називають вільні води першого від поверхні постійно існуючого водоносного горизонту, що залягає в зоні повного насичення. Область живлення ґрунтових вод, як правило, збігається
Карти гідроізогіпс та гідроізобат. Їхній аналіз
Карта гідроізогіпс – карта, на якій відображається положення дзеркала ґрунтових вод у вигляді гідроізогіпсу. ГІДРОІЗОБАТИ - лінії, що з'єднують на плані (карті) точки дзеркала підземних вод, розташовані
Елементи артезіанських басейнів. Карти гідроізоп'єз
Артезіанськими називають напірні підземні води, що у водопроникних (пористих, тріщинуватих, закарстованных) пластах, перекритих і підстиланих водонепроникними породами. Ці води всюди
Назвіть водні та фізичні властивості гірських порід
Під водними властивостями гірських порід розуміються ті, які проявляються в них при взаємодії з водою: водопроникність, вологоємність, водовіддача, природна вологість, набухання, розмокання,
Підняття, водовіддача, водопоглинання, водонасичення
Одними з основних властивостей породи, що визначають її ставлення до води, є пористість і шпаруватість. Під пористістю розуміють наявність у породах малих порожнин - капілярних пір, під шпаруватістю - н
Пористість, щільність, вологість
Фізичні характеристики характеризують фізичний стан гірських порід, тобто. якісну визначеність, що виявляється в їх щільності, вологості, пористості, тріщинуватості та вивітрюваності в умовах
Назвіть види води у гірських породах
1) Вода у формі пари. Цей вид води присутній у повітрі, що заповнює тріщини та порожнечі між частинками породи. 2) Вода у формі льоду. Лід у ґрунтах та порід
Рух. Формула Дарсі. Як відрізняються ламінарне та турбулентне
рух підземних вод? Швидкість руху (фільтрації) підземних вод характеризується законом Дарсі «Кількість води Q, що пройшла через будь-який переріз F в одиницю вр
Методи визначення коефіцієнта фільтрації (КФ)
1) фільтраційними приладами в лабораторіях Коефіцієнт фільтрації k визначається в лабораторії на спеціальній установці, в яку закладається зразок ґрунту.
Галереї та ін.). Назвіть як відрізняються водозабори за характером розтину
Горизонтальні водозабори застосовують при невеликій глибині залягання водоносного пласта (до 5 – 8 м) та малої його потужності. Вони є дренажні труби або галереї (рис. 4), що розміщуються в
Потужність, лінії струму, лінії рівного напору, швидкість, витрата
Напор - величина тиску рідини, що виражається висотою стовпа рідини над вибраним рівнем відліку; вимірюється у лінійних одиницях. НАПІРНИЙ ГРАДІЄНТ
Основні види
[ред.] Пластовий дренаж Пластова дренажна система укладається в основі споруджуваної безпосередньо на водоносний грунт. При цьому вона гідравлічно зв'язана
Поняття про депресійну вирву та радіус впливу
При відкачуванні води із свердловин внаслідок тертя води про частинки ґрунту відбувається лійкоподібне зниження рівня води. Утворюється депресійна вирва, що має у плані форму, близьку до кру.
Фактори, що визначають розвиток геологічних та інженерно-геологічних процесів та явищ
Екзогенними (від грец. éxo - поза, зовні) називають геологічні процеси, які обумовлені зовнішніми по відношенню до Землі джерелами енергії: сонячною радіацією та гравітаційним полем.
Ендогенні інженерно-геологічні процеси та явища. Загальна характеристика
Ендогенними (внутрішніми) процесами називаються такі геологічні процеси, походження яких пов'язані з глибокими надрами Землі. Речовина земної кулі розвивається у всіх сво
Що називається землетрусом, гіпоцентром, епіцентром
Землетруси - підземні поштовхи і коливання поверхні Землі, викликані природними причинами (головним чином тектонічними процесами), або (іноді) штучними
Сейсмічні хвилі та їх вимір
Ковзанню порід уздовж розлому спочатку перешкоджає тертя. Внаслідок цього, енергія, що викликає рух, накопичується у формі пружних напруг порід. Коли напруга досягає критичної то
Типи сейсмічних хвиль
Сейсмічні хвилі поділяються на хвилі стиснення та хвилі зсуву. § Хвилі стиснення, або поздовжні сейсмічні хвилі, викликають коливання частинок порід, крізь які вони проходять, вд
Техногенні землетруси
Останнім часом з'явилися відомості, що землетруси можуть викликати діяльність людини. Так, наприклад, у районах затоплення при будівництві великих водоймищ, посилюється тектонічна
Шкала магнітуд
Шкала магнітуд розрізняє землетруси за величиною магнітуди, яка є відносною енергетичною характеристикою землетрусу. Існує кілька магнітуд і відповідно магнітудних
Шкали інтенсивності
Основна стаття: Інтенсивність землетрусу Інтенсивність є якісною характеристикою землетрусу і вказує на характер та масштаб впливу
Які основні фактори вивітрювання та чим представлені зони кори вивітрювання повного профілю
Вивітрювання, процес руйнування та зміни гірських порід в умовах земної поверхні під впливом механічного та хімічного впливу атмосфери, ґрунтових та поверхневих вод та організмів. П
Що таке еволюція, делювій, пролювій, колювій, алювій. Їхні інженерно-геологічні особливості
Елювій (елювіальні відкладення) (лат. eluo - «вимиваю») - пухкі геологічні відкладення та ґрунти, що формуються в результаті вивітрювання поверхневих гірських порід на місці пе
Річкові долини. Річкова ерозія. Базис ерозії
Долина (річкова) - негативна, лінійно витягнута форма рельєфу з одноманітним падінням. Утворюється зазвичай у результаті ерозійної діяльності текучої води. Річкова
Лінійна ерозія
На відміну від поверхневої, лінійна ерозія відбувається на невеликих ділянках поверхні та призводить до розчленування земної поверхні та утворення різних ерозійних форм (промоїн, ярів, балок)
Селеві процеси, їх поділ
За механізмом руху селеві потоки можна поділити на два типи. 1 тип - зв'язкові («грязьові» і «брудокам'яні») потоки з переважанням в'язкої течії. 2 тип – незв'язні («водно-кам'яні») потоки
Розвиток карсту
Найбільш характерні для карсту негативні форми рельєфу. За походженням вони поділяються на форми, утворені шляхом розчинення (поверхневі та підземні), ерозійні та змішані. За морф
Поняття суффозія, пливун, причина виникнення, заходи боротьби
Суфозія (від латів. suffosio - підкопування) - винос дрібних мінеральних частинок породи водою, що фільтрується через неї. Процес близький до карсту, але відрізняється від нього тим, що су
Справжні плавуни
Часто пливунні властивості виявляють пилуваті піски та супіси, насичені водою, що містять у великій кількості дуже дрібні частинки (глинисті та колоїдні), які починають грати роль змащувально
Хибні плавуни
Помилковий пливун – дрібний пористий пісок, насичений водою. Оскільки пласт знаходиться на глибині, вода в порах пливуна знаходиться під тиском більше за атмосферне. При розтині пласт оголюється, і вод
Інженерно-геологічна оцінка багаторічномерзлих порід
Поширення мерзлих товщ підпорядковане широтній та висотній зональності. За середньорічними температурами, характером поширення і потужності на багаторічних порід виділяються п'ять зон. Безперервно
Напружений стан гірських порід
Напружений стан земної кори характеризує не тільки самі поверхневі шари, які можна спостерігати безпосередньо, але і більш глибинні частини земної кори, причому величина напруги
Назвіть критерії оцінки інженерно-геологічних умов місцевості
Інженерно-геологічні дослідження. 1 збір та обробка матеріалів раніше виконаних робіт; 2 польові роботи (буріння та випробування свердловин, польові дослідження ґрунтів); 3 гідрогеологічно
Вимоги до побудови карток. Читання геологічних розрізів та карт
Геологічна карта, що відображає горизонтальне залягання гірських порід, має свої особливості: наймолодші породи займають найвищі ділянки місцевості (вершини гір),
Побудова та аналіз карт гідроізогіпс
Визначення витрати підземного потоку
Розрахунок проводиться за картою гідроізогіпс, побудованої за даними вимірювання рівнів у свердловинах, у місцях виходу джерел а) H1 = h1 і H2 = h2 б)
Практика побудова карти гідроізогіпс за даними свердловин
Живлення грунтових вод за рахунок поверхневих відбувається повсюдно (рівень поверхневих і підземних вод коливається в залежності від пори року). В результаті, між поверхневими
Побудова та аналіз інженерно-геологічних розрізів. Практика побудови
Інженерно-геологічнірозрізи (профілі) – широко застосовувана форма графічної обробки та узагальнення інформації, що характеризує інженерно-геологічні та гідрогеологічні умови
Побудови геологічної колонки свердловини, що пробурена в межах геологічної карти
Для побудови геологічної колонки свердловини використовуються описи свердловин бурових, пробурених в межах геологічної карти. Для побудови геологічної колонки, наприклад, свердловини № 6,
Етапи інженерно-геологічні дослідження для будівництва
Інженерні дослідження є важливою частиною будівельного проектування. Внаслідок комплексу заходів надходять необхідні дані про природні умови району, де планується будівництво.
Сучасні методи дослідження та обробки інженерно-геологічної інформації
Для отримання, накопичення, зберігання та обробки інженерно-геологічної інформації використовують різні методи, які доцільно поділити на методи: отримання інформації – М11
Методи інженерно-геологічного випробування та послідовність випробування
Інженерно-геологічне випробування - метод, що включає методи встановлення обсягу та параметрів спінфів, способи відбору зразків ґрунтів та їх консервації. Цей метод спільно з іншими методами (
