Михайло Віталійович народився на території Чернівецької області, Хотинського району, у селі Ярівка, 15 серпня 1979 року.
У 10 років потрапив до школи-інтернату.
Після 8-го класу школи-інтернату вступив до училища, де навчався фермерської справи.
Закінчивши училище, проходив термінову службу в лавах Збройних сил Української армії.
Після демобілізації повернувся до рідного села, де займався підсобним господарством.
Тривалий час Гаврилюк їздив у Російську Федераціюна роботу.
З початком кризи у 2008 році повернувся до України, до рідного села, де вів підсобне господарство, підробляв на різних тимчасових роботах.
Після розгону 30 листопада 2013 року на Майдані у Києві демонстрації студентів, одразу приїхав до Києва та з перших днів брав участь у цивільних акціях.
На Майдані був у складі Четвертої сотні Самооборони, де виконував обов'язки обозного.
22 січня 2014 року в Києві, на вулиці Грушевського, бійці спеціального загону внутрішніх військ повністю розділили Гаврилюка (залишивши одні шкарпетки), виштовхали з автобуса на вулицю та провели з ним принизливу фотосесію. Того дня на вулиці було 10 градусів морозу. Згодом відео одного з бійців спецзагону потрапило в мережу і набуло широкого поширення.
Під час збройного конфлікту на південному сході України Михайло Гаврилюк займався постачанням на передову АТО продуктів харчування бійцям Національної гвардії.
У той же час виступив із заявою про створення Козацького батальйону добровольців Національної гвардії.
10 липня 2014 року в мережі з'явилася інформація про те, що буковинського козака на території Донецької області було взято в полон, але пізніше ця інформація не підтвердилася.
Потім Михайло Віталійович вступив до лав бійців добровольчого батальйону «Золоті ворота».
ПОЛІТИКА
10 вересня 2014 року на з'їзді партії «Народний фронт» було включено до виборчого списку кандидатів у народні депутати України.
КОМПРОМАТ
Після появи в мережі відео про знущання над Гаврилюком представників силових структур, у тому ж Інтернеті почала з'являтися різноманітна інформація, яка спростовує даний факт..
РОДИНА
Михайло Віталійович вперше одружився у 23 роки, але за кілька років розлучився з дружиною. Від першого шлюбу має син. На сьогоднішній момент він перебуває у цивільному шлюбі.
БІОГРАФІЯ
Михайло Віталійович народився на території Чернівецької області, Хотинського району, у селі Ярівка, 15 серпня 1979 року.
У 10 років потрапивши до школи-інтернату.
Після 8-го класу школи-інтернату вступивши до училища, де навчався фермерській справі.
Закінчивши училище, проходивши строкову службу в лавах Збройних сил Української армії.
Після демобілізації повернувся до рідного села, де займався підсобним господарством.
Довгий час Гаврилюк їздив до Російської Федерації на роботу.
З початком кризи у 2008 році повернувся до України, до рідного села, де вів підсобне господарство, підробляв на різних тимчасових роботах.
Після розгону 30 листопада 2013 року на Майдані в Києві демонстрації студентів, одразу приїхав до Києва і з перших днів брав участь у громадянських акціях.
На Майдані був у складі Четвертої сотні Самооборони, де виконував обов'язки обозного.
22 січня 2014 року в Києві, на вулиці Грушевського бійці спеціального загону внутрішніх військ повністю роздягнули Гаврилюка (залишивши одні носки), виштовхали з автобуса на вулицю та провели з ним унизливу фотосесію. Того дня на вулиці було 10 градусів морозу. Внаслідок відео одного з бійців спецзагону потрапило в мережу і набуло широкого поширення.
Під час збройного конфлікту на південному сході України Михайло Гаврилюк займався постачанням на передову АТО продуктів харчування бійцям Національної гвардії.
У той же період виступив із заявою про створення Козацького батальйону добровольців Національної гвардії.
10 липня 2014 року в мережі з'явилася інформація про те, що буковинський козак на території Донецької області був узятий у повний хід, але пізніше ця інформація не підтвердилася.
Потім Михайло Віталійович вступив до лав бійців добровольчого батальйону «Золоті ворота».
ПОЛІТИКА
10 вересня 2014 року на з’їзді партії «Народний фронт» був включений до виборчого списку кандидатів у народні депутати України.
КОМПРОМАТ
Після появи в мережі відео про знущання над Гаврилюком представників силових структур, у тому ж Інтернеті почала з'являтися різного роду інформація, яка запитує цей факт.
СІМ'Я
Михайло Віталійович перший раз одружився у 23 роки, але за кілька років розлучився з дружиною. Від першого шлюбу в нього син. На сьогоднішній момент він перебуває у цивільному шлюбі.
Михайло Віталійович Гаврилюк (укр. Михайло Віталійович Гаврилюк). Більш відомий як Козак Гаврилюк. Народився 15 серпня 1979 року у Ярівці Чернівецької області. Український активіст Євромайдану. Депутат Верховної Ради України VIII скликання.
Михайло Гаврилюк, який став широко відомим як Козак Гаврилюк, народився 15 серпня 1979 року у селі Ярівка Чернівецької області.
З 10 років навчався у школі-інтернаті. Після 8-го класу навчався у ПТУ. Далі служив в українській армії. Після демобілізації повернувся до рідного села, де займався фермерством.
До 2008 року багато разів їздив на заробітки до Росії.
З 2008 року проживав у селі Ярівка, займаючись підсобним господарством, паралельно підробляв.
Своєю екзотичною зовнішністю, а саме - козацькою оселедцем - він завдячує своїй колишній громадянській дружині Оксані, з якою познайомився, коли був у Росії на заробітках. Сама Оксана про це розповідала журналістам: «Сама підстригаю Мишу машинкою і якось залишила волосся. Коли починаю його ревнувати, то можу пригрозити це волосся вирвати». Із цією оселедцем Гаврилюк і прибув на євромайдан.
Був у Четвертій сотні т.зв. "Самооборони Майдану".
Став широко відомий після того, як бійці спецвідділення внутрішніх військ України розділили Михайла Гаврилюка догола і змусили позувати з гуцульською сокиркою. При цьому здійснювалася відео- та фотозйомка, яка пізніше стала надбанням публіки. Згодом стало відомо, що знімав на телефон голого Гаврилюка командир взводу харківського «Беркуту».
Голова МВС Віталій Захарченко, що діє на той момент, з приводу приніс Михайлу Гаврилюку офіційні вибачення.
За фактом знущань з Михайла Гаврилюка прокуратура Києва відкрила кримінальне провадження за статтею 365 кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень).
В той же час колишні співробітникиміліції, які брали участь у оточенні євромайдану, заявляли, що мали підстави ненавидіти Гаврилюка. Так, колишній начальникуправління по роботі з особовим складом внутрішніх військ України Євген Руденко, відомий також під неформальним ім'ям «полковник Беркут», в одному з інтерв'ю наголошував: «Якийсь козак Гаврилюк – пам'ятаєте того голого товариша з кригорубом у руці, з якого нібито знущалися правоохоронці? Пальців на обох руках не вистачить, щоб перерахувати, скільки наших хлопців він підпалив, метаючи «коктейлі Молотова». Ми цього Гаврилюка кілька днів рахували, перш ніж затримали. Відморозок, яких мало. Із нього зробили героя. Який козак? Козаком він перестав бути після того, як підпалив першого солдата – сина України, який виконував свій військовий обов'язок».
У травні 2014 року Печерський районний судКиєва ухвалив вирок міліціонерам, які роздягали Гаврилюка. Обвинувачені повністю визнали свою провину. Гаврилюк вибачив своїх кривдників і не наполягав на призначенні ним суворого покарання. Внаслідок цього один із підсудних був засуджений до трьох років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік, інший - до двох років обмеження волі з аналогічним випробувальним терміном.
Водночас начальника спортивної команди внутрішніх військ МВС України полковника Олексія Полякова засудили до 2,2 років позбавлення волі з випробувальним терміном на один рік, а ще одного підполковника внутрішніх військ було звільнено від відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки.
Брав участь в АТО спочатку як волонтер. Згодом оголосив про створення Козацького батальйону добровольців Національної гвардії, а потім вступив до батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Золоті ворота».
Під час позачергових виборів до Верховної Ради України восени 2014 року став депутатом від партії "Народний фронт".
У Верховній Раді неодноразово вирізнявся екстравагантними висловлюваннями. Наприклад, він заявляв, що з держбюджетом України не згоден. Коли його перепитали - як він голосував, якщо не згоден, козак відповів: «взяв, та й натиснув на зелену кнопочку».
Або: «Коли брали бюджет, я знаю, що деяким депутатам давали по півмільйона доларів. До мене навіть не підходили: знають, що я, дурненький, і так проголосую», - .
У Верховній Раді виступав за легалізацію проституції: «І всі кошти, які надходять, краще щоб вони поповнювали скарбницю держави, а не чиїсь особисті гаманці. Я думаю, що гроші від проституції можуть підняти бюджет».
Михайло Гаврилюк
Особисте життя Михайла Гаврилюка:
Двічі був одружений, крім цивільних відносин.
Від першого шлюбу має сина-підлітка. На початку 2014 року він розповідав про перший шлюб: «12 років тому був одружений. Мав сім'ю, дружину, у нас народився син. Але така ситуація склалася в нашій країні, мені довелося їхати із заробітків. І я не завжди перебував удома. Їздив колись на роботу і в Росію, треба було десь заробити гроші, прогодувати сім'ю. І як кінцевий результат, заробітки призвели до розлучення та розпаду сім'ї. Чому так сталося, я не хотів би говорити. У всіх бідах звинувачую тільки себе. З сином спілкуюсь і допомагаю йому».
Потім у нього була громадянська дружина – Оксана із села Ярівка Хотинського району, з якою познайомився на заробітках у Росії. З майдану збирався повернутись до неї, але зустрів іншу.
19.09.2014 17:25 (Оновлено 16.04.2019 об 11:09)
Михайло Гаврилюк (козак) – активіст Євромайдану, козак Четвертої сотні Самооборони Майдану, здобув популярність завдяки скандальному аматорському відео одного з бійців спецпідрозділу "Ягуар".
Біографія
Михайло Гаврилюк народився на території Чернівецької області, Хотинського району, у селі Ярівка, 15 серпня 1979 року.
У 10 років потрапив до школи-інтернату.
Після 8-го класу школи-інтернату вступив до училища, де навчався фермерської справи.
Закінчивши училище, проходив термінову службу в лавах Збройних сил Української армії.
Після демобілізації повернувся до рідного села, де займався підсобним господарством.
Тривалий час Гаврилюк їздив до Російської Федерації працювати.
З початком кризи у 2008 році повернувся до України, до рідного села, де вів підсобне господарство, підробляв на різних тимчасових роботах.
Після розгону 30 листопада 2013 року на Майдані у Києві демонстрації студентів, одразу приїхав до Києва та з перших днів брав участь у цивільних акціях.
На Майдані був у складі Четвертої сотні Самооборони, де виконував обов'язки обозного.
22 січня 2014 року в Києві, на вулиці Грушевського, бійці спеціального загону внутрішніх військ повністю розділили Гаврилюка (залишивши одні шкарпетки), виштовхали з автобуса на вулицю та провели з ним принизливу фотосесію. Того дня на вулиці було 10 градусів морозу. Згодом відео одного з бійців спецзагону потрапило в мережу і набуло широкого поширення.
Під час збройного конфлікту на південному сході України Михайло Гаврилюк займався постачанням на передову АТО продуктів харчування бійцям Національної гвардії.
У той же час виступив із заявою про створення Козацького батальйону добровольців Національної гвардії.
10 липня 2014 року в мережі з'явилася інформація про те, що буковинського козака на території Донецької області було взято в полон, але пізніше ця інформація не підтвердилася.
Потім Михайло Віталійович вступив до лав бійців добровольчого батальйону "Золоті ворота".
Політика
10 вересня 2014 року на з'їзді партії "Народний фронт" було включено до виборчого списку кандидатів у народні депутати України.
Компромат
Після появи в мережі відео про знущання над Гаврилюком представників силових структур, у тому ж Інтернеті почала з'являтися різноманітна інформація, яка спростовує цей факт. У мережі навіть з'являлось відео.
родина
Михайло Віталійович вперше одружився у 23 роки, але за кілька років розлучився з дружиною. Від першого шлюбу має син. На сьогоднішній момент він перебуває у цивільному шлюбі.
Михайло Гаврилюк
На хвилі Майдану до Верховної Ради пройшли люди, які не мають вищої освіти. Їхні дванадцять. Ось вони: Ігор Бріченко ("Народний фронт"), Сергій Висоцький ("Народний фронт"), Михайло Гаврилюк("Народний фронт"), Мустафа Джемільов (БПП), Оксана Корчинська (Радикальна партія), Ярослав Маркевич ("Самопоміч"), Ігор Мосійчук (Радикальна партія), Володимир Парасюк, Семен Семенченко ("Самопоміч"), Єгор Соболєв (" Самодопомога"), Юрій Тимошенко та Юрій-Богдан Шухевич (Радикальна партія).
"Самопомочі", "Народному фронту" та Олегу Ляшку якимось чином вдалося поділити між собою малоосвічених депутатів – у кожного їх по три. Пасе задніх у цьому змаганні "головне, щоб людина була хороша" Блок Петра Порошенка - у нього лише один депутат без "вишки".
З Майдану – у керівники. Чудова, світла та піднесена ідея. Ви патріот? Тоді вам ось сюди – на трон. Проходьте! Не затримуйте чергу бажаючих коронуватися. Адже нас так багато – тих, хто вчора був ніким, а сьогодні хоче стати всім.
Але життя показало, що ця система дає збої. І хороша людина – це не професія.
Восени минулого року Майкл Щур взяв інтерв'ю у новоспеченого депутата Михайла Гаврилюка. Багато хто сміявся. Включно із самим журналістом, який брав інтерв'ю. Причому прямо під час інтерв'ю. А мені стало страшно. Не треба нас так лякати! І так війна, а ви ще й Гаврилюком із телевізора.
Михайло Гаврилюксказав інтерв'юеру, що скоро ми всі заживемо, як у "Дибаях" (Дубаях), і у кожної дитини з народження буде мільйон. У кожної арабської дитини мільйон, тому що вона народжена на нафті. А наші діти – на чорноземі. І як перетворити чорнозем на мільйон - це завдання депутата. А він не знає. Щур у нього питав: як і звідки?
То навіщо мені, виборцю, потрібний такий законодавець? Якщо він не знає, що робити із країною?
Крім того, на думку нового нардепа, всі біди від освічених. Мені чомусь згадалися роки, коли в Росії вирізувалася "біла гвардія", і замість освічених аристократів до влади прийшли неписьменні патріоти.
Давайте покладемо руку на серце – всі наші біди були не від освічених. У попередніх скликаннях теж мелькали водії, баяністи та секретарки. З набутими кандидатськими дисертаціями. У нас президент був ПроФФесор! Про яку освіченість йдеться?
Ви не проти, щоби вас оперував хірург без освіти? Просто через те, що його побили рік тому? Він не знає, де апендицит! Зате ми сподіваємося, вирізаний апендикс він не вкраде!
То чому ми довіряємо життя країни непрофесіоналу? Адже це важливіше за апендицит.
Коли я обговорювала цю ситуацію у себе на сторінці соціальної мережі, статус набрав рекордну кількість "лайків" та коментарів Останні були дуже жорсткими та безкомпромісними. Захисники Гаврилюка сказали так:
- Цей хлопець ризикував своїм життям, його сто разів могли вбити. Він не геній. Він просто Патріот. Фільм із Мелом Гібсоном дивилися? Так от, то кіно, а цей – Справжній Патріот. Нехай він погано освічений. Зате ніколи не зіллє свою країну. Це – сіль землі. А не ваші метросексуали із манікюром.
Не потрібні мені метросексуали із манікюром. Я теж хочу, щоб закони писалися та виконувались чесними людьми. Але ось зайшов мільйонер Гарік Корогодський і поставив у коментарях питання, на яке ніхто не зміг відповісти:
- Приймати закони розум потрібен. Як він прийматиме рішення? І ще питання – чи ви б його до себе на роботу ким взяли?
Ким би ви взяли його на роботу? Патріотом? Ми не взяли б неосвічену людину і непрофесіонала до себе в підлеглі, але ми згодні, щоб вона нами керувала.
Минуло кілька місяців. І вже є перші результати роботи Михайла Гаврилюка. Бог із нею, з тією історією, коли він читав Конституцію – навпаки, це похвально. Хоч хтось із наших нардепів її читав.
Насторожує інше – він не знає, за які закони голосує. Журналісти впіймали Михайла Гаврилюка, який гуляв у "кулуарах", і запитали, за які законопроекти він сьогодні голосував. Він не зміг відповісти на це запитання. Якщо він не знав – значить, знають ті, хто керує ним під час голосування?
Напівграмотні депутати – це елемент перехідного періоду в історії України. Під час розвиненої демократії таке навряд чи буде можливим. Політологи кажуть - цих людей занесло до парламенту на "революційних багнетах" і навряд чи їхня діяльність буде результативною.
Подивимося. А поки що, Господи, бережи Україну!
Михайло Віталійович Гаврилюк – активіст Євромайдан, козак Четвертої сотні Самооборони Майдану, відомий за скандальним аматорським відео спецпідрозділу «Ягуар». Народний депутат України VIII скликання.
Біографія Михайла Гаврилюка
Михайло Гаврилюк народився у селі Ярівка Хотинського району Чернігівської області 15 серпня 1979 року.
1989 року (коли Михайлу Гаврилюку було 10 років) потрапив до школи-інтернату.
Після 8-го класу вступив до училища, де навчався фермерської справи.
Після закінчення училища Михайло Гаврилюк служив у Збройних Силах Української армії.
Після демобілізації Міхалі Гаврилюк зайнявся сільським господарствому рідному селі.
Періодично їздив до Російської Федерації на заробітки.
У 2008 році Михайло Гаврилюк повернувся до рідної Ярівки, де вів підсобне господарство та підробляв на різних тимчасових роботах.
Михайло Гаврилюк на Євромайдані
Саме під час протистояння демонстрантів та режиму Януковича Михайло Гаврилюк здобув славу.
Після розгону студентів 30 листопада 2013 року під час Євромайдану, одразу приїхав до Києва, де брав активну участь у цивільних акціях.
Перебував у складі Четвертої сотні Самооборони, де виконував обов'язки обозного.
Приводом до популярності Михайла Гаврилюка стало відео, на якому було зафіксовано, як 22 січня 2014 року на вулиці Грушевського бійці спецпідрозділу “Ягуар” повністю розділили Михайла Гаврилюка (залишивши одні шкарпетки), виштовхали з автобуса на вулицю у 10 градусний мороз і провели фото сесію. Згодом відео одного з бійців спецзагону потрапило в мережу і набуло широкого поширення. Згодом виникали різні спроби проурядових сил спростувати цей факт.
Участь Михайла Гаврилюка в АТО
Під час АТО Михайло Гаврилюк організував постачання на передову їжу бійцям Національної гвардії.
Також він заявив про організацію Козацького батальйону добровольців Національної гвардії.
10 липня 2014 року в Інтернет з'явилася інформація про те, що Михайла Гаврилюка в Донецькій області було взято в полон, але інформація не підтвердилася.
Пізніше Михайло Віталійович вступив у добровольчий батальйон "Золоті ворота".
Політична та громадська діяльність Михайла Гаврилюка
10 вересня 2014 року Михайло Гаврилюк був включений і виборчий список кандидатів у народні депутати від партії "Народний фронт"
Сім'я Михайла Гаврилюка
Михайло Гаврилюк одружився у 23 роки, але за кілька років розлучився з дружиною. Від першого шлюбу має сина. На сьогоднішній день перебуває у цивільному шлюбі.
Михайло Гаврилюк у соціальних мережах
Сторінка у Facebook (більше 3,5 тис. передплатників).
Фонд Михайла Гаврилюка
У рамках Фонду Михайла Гаврилюка діють такі програми:
Допомога сходу;
Військово-патріотичне виховання молоді;
Козацька Перемога – всеукраїнська громадська організація;
Козацький батальйон;
Підтримка аматорського (дворового) спорту.
Михайло Гаврилюк у пошуковій системі Яндекс
Станом на 6 листопада 2014 року згідно з даними зі служби підбору слів Яндекс видно, що основний фокус запитів, пов'язаних із Михайлом Гаврилюком, стосується його участі в Євромайдані, а також відомого відео з Михайлом Гаврилюком. Також більшість відвідувачів пошукової системи Яндекс цікавилися фото та біографією Михайла Гаврилюка.
Як видно з графіка динаміки показів на запит “Михайло Гаврилюк”, найбільший пік зацікавленості ним спостерігався у січні 2013 року. Другий пік зацікавленості – значно менший був зареєстрований у червні 2014 року.
Аналізуючи географію популярності Михайла Гаврилюка, видно, що найбільше їм цікавилися у таких містах:
Чернівці 38 3 260%
Біла Церква 13 1 927%
Київ 510 1 593%
Івано-Франківськ 13 1 273%
Новоросійськ 16 1 219%
Черкаси 19 1 153%
Хмельницький 13 1 099%
Тернопіль 9 891%
Червоноармійськ 1 817%
Полтава 20 794%
Рівне 7 661%
Вінниця 11 623%
Кіровоград 8 616%
Львів 18 601%
Усинськ 2 556%
Харків 59 552%
Дніпропетровськ 41 526%
Ужгород 4 505%
Житомир 6 480%
Дніпродзержинськ 4 448%
Показані дані: перше число – кількість показів за місяць, друге – індекс регіональної популярності.
Лідерами ж за кількістю запитів є такі міста:
Київ 510 1 593%
Москва 88 44%
Харків 59 552%
Дніпропетровськ 41 526%
Чернівці 38 3 260%
Одеса 25 349%
Запоріжжя 22 401%
Полтава 20 794%
Черкаси 19 1 153%
Санкт-Петербург 19 25%
Львів 18 601%
Кривий Ріг 17 403%
Новоросійськ 16 1 219%
Біла Церква 13 1 927%
Хмельницький 13 1 099%
Івано-Франківськ 13 1 273%
Вінниця 11 623%
Суми 10 379%
Донецьк 10 117%
